дурість
Дані Атласу
Значення
1. Розумова обмеженість, тупість; глупота. [Хрипун:] Ви розписались в своїй дурості. Я командуючому доповів, і він зі мною згоден (Корн., II, 1955, 11); На сторінках журналу [«Х...
Морфологія
іменник · 14 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | дурість | дурості |
| Родовий | дурості | дуростей |
| Давальний | дурості | дуростям |
| Знахідний | дурість | дурості |
| Орудний | дурістю | дуростями |
| Місцевий | дурості | дуростях |
| Кличний | дуросте | дурості |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| дурости | жін., родовий |
Написання і вимова
- Правопис
- ду́рість 1 іменник жіночого роду розумова обмеженість, тупість; глупота Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Ду́рість, -рості; -рості, -рістю Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
вибива́ти / ви́бити (ви́гнати) дур (ду́рощі, ду́рість) з кого—чого
Суворими заходами впливати на кого-небудь, відучуючи від чогось (перев. поганого, осудливого). — Повірте мені, любий прапорщику, всі вони одним миром мазані: і злодії та бунтівники, і різні там вольтер’янці та автори пашквільних (пасквільних) віршиків. Але ми з них швидко дурість вибиваємо (З. Тулуб); — Виб’ємо з тебе дур! — крикнув Кузьменко і, ковтнувши міцної горілки, взявся за канчук (З. Tулуб).
Фразеологічний словник української мовивибива́ти / ви́бити (дур (ду́рощі)) з голови́, без додатка
Після того випадку Максим наче трохи вгамувався. А тут армія, де вибивають дур з голови (інші просилися, щоб додому поближче, Максим же на запитання, де бажає служити, сказав, що на Курилах, — дальшого місця просто не знав) (А. Дімаров); Хоч би хто женився на ній та дурощі з голови трохи вибив (Ю. Збанацький); “Не ви мені, а я собі виберу пару”, — затялася (Орина) на своєму, і ні прохання, ні погрози, ні лупцювання не вибили дурощів з упертої голови (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мовивибивати / вибити (вигнати) дур (дурощі, дурість) з кого-чого
Суворими заходами впливати на кого-небудь, відучуючи від чогось (перев. поганого, осудливого). — Повірте мені, любий прапорщику, всі вони одним миром мазані: і злодії та бунтівники, і різні там вольтер'янці та автори пашквільних пасквільних віршиків. Але ми з них швидко дурість вибиваємо (З. Тулуб); — Виб'ємо з тебе дур! — крикнув Кузьменко і, ковтнувши міцної горілки, взявся за канчук (З. Tулуб). вибивати / вибити (дур, дурощі) з голови, без додатка. Після того випадку Максим наче трохи вгамувався. А тут армія, де вибивають дур з голови (інші просилися, щоб додому поближче, Максим же на запитання, де бажає служити, сказав, що на Курилах, — дальшого місця просто не знав) (А. Дімаров); Хоч би хто женився на ній та дурощі з голови трохи вибив (Ю. Збанацький); Не ви мені, а я собі виберу пару, — затялася Орина на своєму, і ні прохання, ні погрози, ні лупцювання не вибили дурощів з упертої голови (М. Стельмах).
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
Та й як його дойняти, коли воно вважає доброту за дурість? — І в його мізочку не вкладається, що людина ладна чинити добро з доброти душевної, а не з розрахунку? — доказав за Стецька професор Кава.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger