дух[ду́х]

ч. 1》 род. -у, тільки одн. Психічні здібності, свідомість, мислення. Досягнення людського духу. || У матеріалістичній філософії та психології – мислення, свідомість як особлива властивість високоорганізованої матерії, вищий продукт її. || В ідеалістичній філософії – нематеріальне начало, яке лежить в основі всіх речей і явищ та є первинним щодо матерії. Абсолютний дух. 2》 род. -у, тільки одн. Внутрішній стан, моральна сила людини, колективу. Занепадати духом — втрачати бадьорість, надію на щось, зневірятися в можливості чого-небудь. Набиратися духу — набиратися сміливості, рішучості; наважуватися. 3》 род. -у, тільки одн. Загальний внутрішній зміст і напрям, основний характер чого-небудь. || Суть, істинний сенс; зміст чого-небудь. || Який-небудь елемент, що визначає поведінку, характер, напрям думок і т. ін. У дусі чого — у певному напрямку. 4》 род. -а. За міфологічними і релігійними уявленнями – добра або зла безплотна, надприродна істота, що бере участь у житті природи і людини. Злий (нечистий, лихий і т. ін.) дух — за релігійними уявленнями – надприродна істота, що втілює в собі зло; сатана, чорт. Святий Дух — за християнським віровченням – третя особа Святої Трійці. 5》 род. -а, тільки одн. За релігійними уявленнями – безсмертна, нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя і відрізняє від тварини; душа. На духу заст. — на сповіді. 6》 род. -у, тільки одн., розм. Процес вдихання й видихання повітря (перев. у сталих словосполученнях); дихання. Що є духу — з усієї сили, скільки вистачає сили. 7》 род. -у, тільки одн., розм. Те саме, що повітря. || Тепле, нагріте повітря. 8》 род. -у, тільки одн., розм. Те саме, що запах; аромат. Щоб [і] духу не було — настійна вимога до кого-небудь зникнути, перестати бувати десь. Ні слуху, ні духу — нема ніякої звістки.