дьоготь
Дані Атласу
Значення
Темна густа в’язка смолиста з неприємним запахом рідина, що утворюється при сухій перегонці дерева, торфу, бурого та кам’яного вугілля. Посадили [Марину] на набиту сміттям підре...
Морфологія
іменник · 10 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| дьогтеві | чол., давальний |
| дьогтю | чол., давальний |
| дьогтю | чол., кличний |
| дьогтеві | чол., місцевий |
| дьогті | чол., місцевий |
| дьогтю | чол., місцевий |
| дьоготь | чол., називний |
| дьогтем | чол., орудний |
| дьогтю | чол., родовий |
| дьоготь | чол., знахідний |
Написання і вимова
- Правопис
- дьо́готь іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Дьо́готь, дьо́гтю, -теві, -тем Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- дьо́готь [д’огот'] д'огт'у, ор. д'огтеим, м. (ў) д'огт'і Орфоепічний словник української мови
Фразеологізми та сталі вирази
вли́ти в бо́чку ме́ду (в мед) ло́жку дьо́гтю
Зіпсувати все якоюсь незначною, але неприємною дрібницею. — Тарасенко наприкінці влив у бочку меду й ложку дьогтю: — А чи мав підліток злий умисел? (З газети).
Фразеологічний словник української мовиква́цати (ква́цяти) дьо́гтем кого, що, згруб
Ганьбити, обмовляти і т. ін. Колись він умів гнути чи пригинати добрих майстрів.., а тепер доводилося задовольнятися тим, що їхню славу квацяв дьогтем... (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мовило́жка дьо́гтю (в бо́чці ме́ду)
Те невелике, що псує якусь справу, вигляд чого-небудь і т. ін. Отой огріх дійсно виявився ложкою дьогтю, бо прокинулась вона наступного дня з думкою про латку з бур’янів і докір Ніки (З газети).
Фразеологічний словник української мовиПриповідки
Ложка дьогтю зіпсує бочку меду
Коли маленька прикрість псує велику і добру справу.
Приповідки або українсько-народня філософіяЛітературні засвідчення
— Не буде діла! А шукай, дочко, дьоготь! Знайшли дьоготь і понамазували коням найуразливіші місця.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger