жаліти
Дані Атласу
Значення
1. перех. і без додатка. Відчувати жалість, співчуття до кого-небудь. Він мене любе [любить], жаліє, шанує, Серденьком зве і голубе [голубить], й милує (Щог., Поезії, 1958, 340)...
Морфологія
дієслово · 22 форми · VESUM
Інфінітив: жаліти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | жалію | жаліємо / жалієм |
| 2 особа | жалієш | жалієте |
| 3 особа | жаліє | жаліють |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | жалітиму | жалітимем / жалітимемо |
| 2 особа | жалітимеш | жалітимете |
| 3 особа | жалітиме | жалітимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| жаліть | інфінітив |
Написання і вимова
- Правопис
- жалі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Жалі́ти, -лі́ю, -лі́єш, -лі́є Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
не жалі́ти (не жалкува́ти) (свої́х) ніг
Дуже багато ходити, бігати, незважаючи на втому. Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду, падала у високі кучугури снігу (Панас Мирний); Попереду в’ється дорога, якою судилося йти, не жалкуючи ніг (М. Упеник).
Фразеологічний словник української мовине жалі́ти рук (сил)
Працювати, робити що-небудь з великим напруженням, з найбільшою віддачею. Як вона (Пріська) рук не жаліла, обмазуючи та обліплюючи хату, щоб і холод не заходив зимою (Панас Мирний); Он уже помітили його роботу розумні люди, уже й молоком дарують, бо він таки рук не жаліє і не з лінивих (Григорій Тютюнник); П’єса пройшла з таким успіхом, що після завіси глядачі кинулись на сцену й почали, не жаліючи рук, качати своїх перших артистів (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мовине жаліти (не жалкувати) своїх ніг
Дуже багато ходити, бігати, незважаючи на втому. Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду, падала у високі кучугури снігу (Панас Мирний); Попереду в'ється дорога, якою судилося йти, не жалкуючи ніг (М. Упеник).
Фразеологічний словникПриповідки
Жаліє, як кота об лаву
Не жаліє і робить шкоду.
Приповідки або українсько-народня філософіяЛітературні засвідчення
…традиції й здоровому глуздові (цього осуду Пригара ніколи й не приховував, відверто висловлюючи його не лише знайомим, а й самому отцеві ріжучи правду в очі) з вини безголового Ґудзія, що пожалів одержимого винахідника (Пригару ніхто ніколи не жалів, та й він не дозволив би себе жаліти, як песика!), опинився в православній церкві, де Онисько перед початком і після відправи (на думку Ярця Мигаля, знавця найпотаємніших сторін таборового життя, Ґудзій лише за цієї умови й погодився, яка проте цілком задовольняла винахідника) годинами вигравав елегії-канти (так…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: kaikki/Wiktionary (CC BY-SA 3.0)