жар
Дані Атласу
Значення
1. Розжарене вугілля, що горить без полум’я. В хаті каганець блищить; Жар під піччю тліє (Бор., Тв., 1957, 61); Архітектор клопотався вже біля чайника, ставив його до жару в піч...
Морфологія
іменник · 10 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| жарові | чол., давальний |
| жару | чол., давальний |
| жаре | чол., кличний |
| жарі | чол., місцевий |
| жарові | чол., місцевий |
| жару | чол., місцевий |
| жар | чол., називний |
| жаром | чол., орудний |
| жару | чол., родовий |
| жар | чол., знахідний |
Написання і вимова
- Правопис
- жар іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Жар, жа́ру, жа́рові, у жару́ Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
налива́тися / нали́тися жа́ром (фа́рбою)
Червоніти від сорому, збудження і т. ін. Оторопіло помітив (Лісовський), як мінився, наливаючись жаром, тонкий вид молодиці (М. Стельмах); — Я думала, ти хотів мені щось сказати..— І скажу,— наливається фарбою Омелько (І. Цюпа).
Фразеологічний словник української мовиобдава́ти / обда́ти жа́ром (моро́зом, хо́лодом і т. ін.) кого
Викликати у когось стан сильного хвилювання, збентеження, переляку і т. ін. Настя вдячно глянула на хлопця, і Омелько знітився від погляду темно-карих очей, що обдали його жаром (І. Цюпа); Мене острах бере, морозом обдає (Ганна Барвінок); На редуті зробилося тихо. І ця зловісна тиша холодом обдала Назара (П. Кочура).
Фразеологічний словник української мовиобдава́ти моро́зом спи́ни (все ті́ло) чиї (чиє)
І тільки думка про те, що знайдуть їх (утікачів) і силоміць повернуть до колишніх панів, обдавала морозом їх спини (З. Тулуб); І ця посмішка морозом обдає все тіло Марії (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мовиобсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ((гаря́чим) при́ском) кого, безос
1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється,— скаржився Григорій (П. Автомонов); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький). 2. перев. док. Хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження і т. ін. від чогось. В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик); Від цих думок враз обсипало (Данила) жаром (Ю. Смолич); — Мамо, а хто мій тато? — ..ждала цього запитання. Ждала, й боялась, ..застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мовиПриповідки
Від жару і камінь трісне
Натхненною працею можна зробити будь-яку важку справу.
Приповідки або українсько-народня філософіяНе загрібай жар чужими руками
Коли хочуть скористати, використовуючи при цьому інших людей.
Приповідки або українсько-народня філософіяЧервоний, як жар
Дуже червоний.
Приповідки або українсько-народня філософіяЛітературні засвідчення
…його волі проникли в якусь частку його єства (адже він їх цілковито знехтував! Чи це просто нові витівки корови, яка заповзялася ускладнювати йому життя?); проникли й сиділи в ньому не смертельним, проте досить дошкульним, а головне — принизливим наривом (Дмитрика аж кинуло в жар від сорому. Куди він зайшов, коли його вже навіть Йосипові погрози непокоїли? Може, заради цього Кирилиха й запрошувала до себе, воліючи допомогти?), який тієї миті, як Дмитрик його усвідомив, розсотався, і на його місці зайшла така радість і полегша, що Дмитрикові здалося: він…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger