затулити
Дані Атласу
Значення
затуля́ти.
Морфологія
дієслово · 17 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| затулимо | майбутній, множина, 1 ос. |
| затулим | майбутній, множина, 1 ос. |
| затулите | майбутній, множина, 2 ос. |
| затулять | майбутній, множина, 3 ос. |
| затулю | майбутній, однина, 1 ос. |
| затулиш | майбутній, однина, 2 ос. |
| затулить | майбутній, однина, 3 ос. |
| затулено | |
| затулім | наказовий, множина, 1 ос. |
| затулімо | наказовий, множина, 1 ос. |
| затуліть | наказовий, множина, 2 ос. |
| затули | наказовий, однина, 2 ос. |
| затулити | інфінітив |
| затулила | минулий, жін. |
| затулив | минулий, чол. |
| затулило | минулий, сер. |
| затулили | минулий, множина |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| затулить | інфінітив |
Написання і вимова
- Правопис
- затули́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
затика́ти (затуля́ти) / заткну́ти (затули́ти) дірки́ (ді́рку)
1. чим. Наспіх, частково заповнювати нестачу в чому-небудь. А проте є, кажу, у мене обрисків зо два .., може, Ви ними заткнете дірку замість другої частини “Повії” (Панас Мирний); Важко було заткнути всі дірки в бюджеті мізерною зарплатою оркестранта (Л. Дмитерко). 2. ким. Використовувати кого-небудь з корисливою метою там, де виявляється на те потреба. — Подивися хоч раз навколо себе і побачиш, чого ти вартий. Адже тобою завжди дірки затикають, а ти — задоволений, радий! (М. Ю. Тарновський); — Не ставай за пасічника в Грицая! Чуєш? Він кепкуватиме з тебе .. Затуляє мною дірку на один місяць, а на ціле літо не просить до себе за пасічника (І. Нечуй-Левицький). затуля́ти (закрива́ти,
Фразеологічний словник української мовизаці́пити пи́сок
Нічого іншого (Мотрі) не лишилося, як “заціпити писок” і, шморгаючи носом, тихо хлипати собі в кулак (У. Самчук). 2. кому і без додатка. Примушувати кого-небудь замовкати, не давати змоги висловлювати свою думку. Не можна затулити уста народові (М. Рильський); Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (І. Франко); Здавалося б, почуй, збагни, одумайся,— ні, затуляють вуха й велять заткнути рота, замкнути вуста безстрашні, що мовлять слово правди (Василь Шевчук).
Фразеологічний словник української мовироти́ позатуля́ти (позакрива́ти, позама́зувати) (про всіх або багатьох)
(Галя (до дівчат):) То що се ви до мене причепились? Я вам роти позатуляю зараз (В. Самійленко); Знову реготнули, та враз стихли, мовби хтось разом усім роти позакривав (Р. Іваничук); Хай собі довгі язики що хочуть говорять: ротів людям не позамазуєш і слухати — не переслухаєш (Панас Мирний). 3. Задобрювати кого-небудь з метою застереження від розголошення якоїсь справи, таємниці і т. ін. — Тільки ось що,— зам’явся Головатий,— нам потрібні гроші на дорожні витрати, часом, може, й на те, щоб заткнути пельку якомусь не в міру запопадливому справникові чи бургомістрові (С. Добровольський).
Фразеологічний словник української мовизапхну́ти пе́льку
— Пошлеш титарям два вози горшків: сунеш благочинному в зуби горшка, а благочинній макітру, то запхнеш пельку й благочинному, й благочинній! (І. Нечуй-Левицький).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
Над падями, над кряжами стеляться тумани, ніби там ходять дівчата і напинають намітки, хочуть затулити місяцеві очі, — нехай не дивиться: гріх! Давно було пора додому, і вони були б уже поїхали, бо, мабуть, батько бурчить уже там, та Григорія вкусила гадюка, як босі складали сіно, — тож вони мусили ще лікуватися.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: kaikki/Wiktionary (CC BY-SA 3.0)