зброя[збро́я]

збро́я -ї, ж. 1》 Знаряддя для нападу чи оборони. || Сукупність засобів для ведення війни, бою; озброєння. Автоматична зброя — автомати, кулемети, авіагармати та ін., у яких затвор спрацьовує для стрільби чергами. Бактеріологічна (біологічна) зброя — зброя, дія якої основана на хвороботворних властивостях мікроорганізмів, які є збудниками захворювання людей, тварин і рослин. Вогнепальна зброя — усі види пістолетів, рушниць, гармат та ін., що стріляють за рахунок миттєвого згоряння пороху та газів, які виштовхують кулю або снаряд. Гладкоствольна зброя — переважно мисливська зброя, з якої стріляють шротом, картеччю та жеканами. Зброя масового знищення — зброя дуже великої руйнівної сили, в тому числі ядерна (атомна) зброя, бактеріологічна (біологічна) і хімічна зброя. Напівавтоматична зброя — пістолет, карабін, гвинтівка та ін., у яких затвор спрацьовує для наступного одиночного пострілу. Нарізна зброя — зброя, внутрішня поверхня дула якої має різь, що надає кулі або снаряду обертального руху навколо повздовжньої осі. Токсична зброя — зброя, дія якої основана на використанні токсинів (сполук білкової природи, бактерійного, рослинного або тваринного походження), що викликають захворювання і загибель людей і тварин. Хімічна зброя — отруйні речовини і засоби їх застосування (ракети, снаряди, міни і т. ін. із зарядом отруйних речовин). Холодна зброя — ножі, шаблі, мечі, списи та ін. 2》 Уживається як символ військової справи. 3》 перен. Засіб для боротьби з ким-, чим-небудь, для досягнення якої-небудь мети. Складати зброю — а) припиняти збройні дії, припиняти воювати; б) відмовлятися від боротьби, від яких-небудь дій, визнавати себе неспроможним у якій-небудь справі, відступати перед труднощами.