До АтласуАтлас слів (Лексикон)

Лексикон · A-Я · З

згоряти

дієслово · «ЗГОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ЗГОРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док. 1. Знищуватися вогнем. Не раз ця декорація згоряла й замінялась іншою (Моє життя в мист., 1955, 22);...»

Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики

Дані Атласу

Значення1 картка

Походженняочікує джерело

Морфологія22 форми

Написання і вимова2 джерела

Стилістикабез нотаток

Синонімія48 позицій

Омонімочікує джерело

Паронімочікує джерело

Фразеологія1 вираз

Приповідкиочікує джерело

Стиль і нормаочікує джерело

Засвідченнялітературний корпус

Курспоза курсом

Переклад1 англ.

Wikimediaочікує джерело

Зовнішніочікує добірку

Значення

Курскурсова фраза / chunk

ЗГОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ЗГОРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док. 1. Знищуватися вогнем. Не раз ця декорація згоряла й замінялась іншою (Моє життя в мист., 1955, 22);...

Морфологія

дієслово · 22 форми · VESUM

Інфінітив: згоряти

теперішній
Особа	Однина	Множина
1 особа	згоряю	згоряємо / згоряєм
2 особа	згоряєш	згоряєте
3 особа	згоряє	згоряють

майбутній
Особа	Однина	Множина
1 особа	згорятиму	згорятимем / згорятимемо
2 особа	згорятимеш	згорятимете
3 особа	згорятиме	згорятимуть

Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)

Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.

коротка форма

коротка форма
Форма	Позначка
згорять	інфінітив

Написання і вимова

Правопис: згоря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
Голоскевич, 1929: Згоря́ти, -ря́ю, -ря́єш; згорі́ти, -рю́, -ри́ш, -ри́ть, -ря́ть Правописний словник Голоскевича (1929)

Синоніми та антоніми

Синоніми:

переставати горіти, світитися

ГА́СНУТИпереставати горіти, світитисяЗГАСА́ТИЗАГАСА́ТИПОГАСА́ТИУГАСА́ТИДОГАСА́ТИГАСИ́ТИСЯЗАГА́ШУВАТИСЯТУ́ХНУТИПОТУХА́ТИСТУХА́ТИЗАТУХА́ТИУТУХА́ТИПРИГАСА́ТИПРИТУХА́ТИпоступовоДОГОРЯ́ТИМЕ́РКНУТИМЕ́РКТИвтрачаючи блиск, яскравістьПРИМЕРКА́ТИпоступово втрачаючи блиск, яскравістьзга́снутиізга́снутизага́снутипога́снутиуга́снутивга́снутидога́снутипогаси́тисязгаси́тисяпоту́хнутисту́хнутизату́хнутиуту́хнутивту́хнутиприга́снутиприту́хнутиприту́хтидогорі́тизгорі́типоме́ркнутипоме́рктиприме́ркнутиприме́ркти

піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогонь

ГОРІ́ТИпіддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогоньПАЛА́ТИПАЛАХКОТІ́ТИПАЛАХКОТА́ТИПАЛАХТІ́ТИПАЛЕНІ́ТИПОЛУМ'ЯНІ́ТИПОЛУМЕНІ́ТИПЛОМЕНІ́ТИЖАХТІ́ТИПОЛОМЕНІ́ТИПОЛИХА́ТИПЛОМЕНІ́ТИСЯФАХКОТІ́ТИТЛІ́ТИЖЕ́ВРІТИЖЕ́ВРІТИСЯЖАРІ́ТИЯ́ТРИ́ТИСЯповільно, без полум'яДИМИ́ТИДИМІ́ТИвиділяючи димВИГОРЯ́ТИЗОТЛІВА́ТИПАЛИ́ТИСЯтакож із метою опалення, освітлення

згорі́ти

знищитися вогнем

ЗГОРІ́ТИзнищитися вогнемСПАЛИ́ТИСЯПРОГОРІ́ТИПЕРЕГОРІ́ТИВИ́ГОРІТИСПОПЕЛІ́ТИЗДИ́МІТИпали́тисяспа́люватисяпрогоря́типрогора́типерегоря́типерегора́тивигоря́тивигора́типопелі́ти

горі́ти

Дані синонімів та антонімів показано з джерел маніфесту; звіряйте з контекстом перед уживанням.

Фразеологізми та сталі вирази

згоря́ти (згора́ти) / згорі́ти (спопелі́ти) від (з) со́рому

Дуже бентежитися, ніяковіти, червоніти. (Іван:) Не ждав я, щоб і мені, старому, прийшлось згорати від сорому перед добрими людьми за тебе! (С. Васильченко); Коропов стояв, згоряючи з сорому, кліпав очима й ладен був іти геть (В. Земляк); — Я думала спопелію від сорому, коли мені сказали (Ірина Вільде).

Фразеологічний словник української мови

Літературні засвідчення

Грінченко Б. · Борис Грінченко. На розпутті · 1863

Чом же й тут мені перешкода? Ніколи так, як тепер, не бажалося йому щастя, недовічного, ні — він на те вже не мав надії,— а хоч дочасного, але такого, щоб голова палала й крутилася, щоб усьому горіти й згоряти, не помічаючи, як живеш, не чуючи, що з ран здобутих у борні з життям, ллється кров.

literary_fts · 13a8b7b0_c0115

Джерело: literary_fts

Переклад

згоряти↔

incinerate (destroy by burning)

Джерело: dmklinger