здобутий

прикметник · «Дієпр. пас. мин. ч. до здобу́ти. Кожний клаптик паперу, кожна газета була списана огризком хімічного олівця, невідомо де здобутого (Збан., Сеспель, 1961, 288); Федоренко швидко ...»

Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики

Дані Атласу

Значення1 картка

Походженняочікує джерело

Морфологія32 форми

Написання і вимова2 джерела

Стилістикабез нотаток

Синоніміяочікує джерело

Омонімочікує джерело

Паронімочікує джерело

Фразеологія2 вирази

Приповідкиочікує джерело

Стиль і нормаочікує джерело

Засвідченнялітературний корпус

Курспоза курсом

Переклад4 англ.

Wikimediaочікує джерело

Зовнішніочікує добірку

Значення

Курскурсова фраза / chunk

Дієпр. пас. мин. ч. до здобу́ти. Кожний клаптик паперу, кожна газета була списана огризком хімічного олівця, невідомо де здобутого (Збан., Сеспель, 1961, 288); Федоренко швидко ...

Морфологія

прикметник · 32 форми · VESUM

Пасивний дієприкметник доконаного виду від здобути

Форми дієприкметника
Форма	Позначка
здобутій	жін., давальний
здобута	жін., кличний
здобутій	жін., місцевий
здобута	жін., називний
здобутою	жін., орудний
здобутої	жін., родовий
здобуту	жін., знахідний
здобутому	чол., давальний
здобутий	чол., кличний
здобутім	чол., місцевий
здобутому	чол., місцевий
здобутий	чол., називний
здобутим	чол., орудний
здобутого	чол., родовий
здобутого	чол., знахідний
здобутий	чол., знахідний
здобутому	сер., давальний
здобуте	сер., кличний
здобутім	сер., місцевий
здобутому	сер., місцевий
здобуте	сер., називний
здобутим	сер., орудний
здобутого	сер., родовий
здобуте	сер., знахідний

Написання і вимова

Правопис: здобу́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
Орфоепія: здобу́тий [здоубутией] м. (на) -тому /-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови

Фразеологізми та сталі вирази

добува́ти (здобува́ти) / добу́ти (здобу́ти) кро́в’ю (та кістка́ми) що

1. Досягати чого-небудь, докладаючи великих зусиль, ціною великих жертв. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені.., якісь каліки, а не люди, без пам’яті про бувальщину дідів своїх, котрі добували кров’ю .. славу та волю (Панас Мирний); — Хто ж її (землю) їм наділяв, як вони своєю кров’ю та кістками її добували? — злюче увернув Пищимуха (Панас Мирний). 2. Завоювати у боротьбі. — Що діди та батьки кров’ю здобули, те нерушиме (М. Коцюбинський).

Фразеологічний словник української мови