здіймати
Дані Атласу
Значення
ЗДІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗДІЙНЯ́ТИ, здійму́, зді́ймеш; мин. ч. здійня́в, няла́, ло́; док., перех. 1. Переміщати що-небудь знизу вгору. Ухопивши її на руки, здіймає [Василь]...
Морфологія
дієслово · 23 форми · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| здійматимем | майбутній, множина, 1 ос. |
| здійматимемо | майбутній, множина, 1 ос. |
| здійматимете | майбутній, множина, 2 ос. |
| здійматимуть | майбутній, множина, 3 ос. |
| здійматиму | майбутній, однина, 1 ос. |
| здійматимеш | майбутній, однина, 2 ос. |
| здійматиме | майбутній, однина, 3 ос. |
| здіймано | |
| здіймаймо | наказовий, множина, 1 ос. |
| здіймайте | наказовий, множина, 2 ос. |
| здіймай | наказовий, однина, 2 ос. |
| здіймати | інфінітив |
| здіймала | минулий, жін. |
| здіймав | минулий, чол. |
| здіймало | минулий, сер. |
| здіймали | минулий, множина |
| здіймаємо | теперішній, множина, 1 ос. |
| здіймаєм | теперішній, множина, 1 ос. |
| здіймаєте | теперішній, множина, 2 ос. |
| здіймають | теперішній, множина, 3 ос. |
| здіймаю | теперішній, однина, 1 ос. |
| здіймаєш | теперішній, однина, 2 ос. |
| здіймає | теперішній, однина, 3 ос. |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| здіймать | інфінітив |
| здійма | теперішній, однина, 3 ос. |
Написання і вимова
- Правопис
- здійма́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Здійма́ти, -ма́ю, -ма́єш; здійня́ти, здійму́, зді́ймеш, -муть Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
бра́ти (підніма́ти) / взя́ти (підня́ти) на глум (на глу́зи, на сміх) кого, що і без додатка
Насміхатися, кепкувати з кого-, чого-небудь. Язикатий подоляк вічно бере на глум Гришині романи з вертихвістками (О. Гончар); (Гаптін:) І чого ти така, Ярино?.. все зо сміхом, все на глузи береш… (Леся Українка); Та над Петром ну реготать, Петра на глузи піднімать (П. Гулак-Артемовський); Засмутився Карпо, не їсть, не п’є, як ніч ходить… Глузують наші, на сміх його беруть… (М. Коцюбинський).
Фразеологічний словник української мовиздійма́ти на глум
(Лицар:) Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш, чи смієшся в вічі? (Леся Українка); // Піддавати осуду. Інший і сувору догану перетерпить, і круте покарання, а коли його візьме на глум громада, то вже йому непереливки (З газети).
Фразеологічний словник української мовивести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ)
Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко); — А знаєш, Тимофію, куди ходім? — перегодя трохи, веде річ Пацюк.— До пана!.. (Панас Мирний); Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мовиздійма́ти річ
Коли Остап здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували (співчували) йому (М. Коцюбинський).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
— А чого це ви з кішкою? — Та піймали ж, та возили в Хабаровськ на базу здавати, там якісь диваки з газети та з кіна приходили здіймати.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: kaikki/Wiktionary (CC BY-SA 3.0)