Лексикон · A-Я · З
зебра[зе́бра]
іменник · [ˈzɛbrɐ] · «zebra»
✓ Питома українська лексикаCEFR B1Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики
Питома українська лексика
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
готовоЗначення2 картки
готовоПоходженняBorrowed from French zèbre, from Portuguese zebra.
готовоМорфологія15 форм
готовоНаписання і вимова1 джерело
готовоСтилістиказахист питомості
очікуєСиноніміяочікує джерело
очікуєОмонімочікує джерело
очікуєПаронімочікує джерело
очікуєФразеологіяочікує джерело
очікуєПриповідкиочікує джерело
очікуєСтиль і нормаочікує джерело
готовоЗасвідченнялітературний корпус
очікуєКурспоза курсом
готовоПереклад1 англ.
очікуєWikimediaочікує джерело
очікуєЗовнішніочікує добірку
Значення
ВТСВеликий тлумачний словник сучасної української мови
зе́бра -и, ж. 1》 Дикий африканський кінь, який має смугасту шкіру. 2》 розм. Поздовжні смуги, що нанесені на проїжджу частину вулиці та вказують на пішохідний перехід. || Про пішохідний перехід, позначений такою розміткою.
Етимологія
Borrowed from French zèbre, from Portuguese zebra.
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 15 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | зе́бра | зе́бри |
| Родовий | зе́бри | зебр |
| Давальний | зе́брі | зе́брам |
| Знахідний | зе́бру | зебр / зе́бри |
| Орудний | зе́брою | зе́брами |
| Місцевий | зе́брі | зе́брах |
| Кличний | зе́бро | зе́бри |
Написання і вимова
- Правопис
- зе́бра іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
Літературні засвідчення
Багряний І. · Іван Багряний. Тигролови · 1906
Буланого Наталка розмалювала так, що з буланого став він муругий, як зебра. Рушили. Оскаженілі паути вились роем і, роздрочені дьогтем, вже нападали й на людей. А коням лізли в очі, в ніздрі, у вуха, сідали на губи, миттю сідали на язик, коли десь губа в…
literary_fts · 4400fcb5_c0097
Джерело: literary_fts
Переклад
зебра↔
zebra (African animal)
Джерело: dmklinger