злодюга

іменник · «і ж., розм. Особа, яка займається злодійством. [В юрбі:] Це ж та баба Ярина, та злодюга, що сама краде, а на дівчат звертає! (Вас., III, 1960, 469); Всі знають, що Лигун браконь...»

Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики

Дані Атласу

Значення1 картка

Походженняочікує джерело

Морфологія21 форма

Написання і вимова2 джерела

Стилістикабез нотаток

Синоніміяочікує джерело

Омонімочікує джерело

Паронімочікує джерело

Фразеологіяочікує джерело

Приповідкиочікує джерело

Стиль і нормаочікує джерело

Засвідченнялітературний корпус

Курспоза курсом

Перекладочікує джерело

Wikimediaочікує джерело

Зовнішніочікує добірку

Значення

Курскурсова фраза / chunk

і ж., розм. Особа, яка займається злодійством. [В юрбі:] Це ж та баба Ярина, та злодюга, що сама краде, а на дівчат звертає! (Вас., III, 1960, 469); Всі знають, що Лигун браконь...

Морфологія

іменник · 21 форма · VESUM

Відмінювання
Відмінок	Однина	Множина
Називний	злодюга	злодюги
Родовий	злодюги	злодюг
Давальний	злодюзі	злодюгам
Знахідний	злодюгу	злодюг
Орудний	злодюгою	злодюгами
Місцевий	злодюзі	злодюгах
Кличний	злодюго	злодюги

Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)

Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.

рідковживана форма

рідковживана форма
Форма	Позначка
злодюги	множина, знахідний

Написання і вимова

Правопис: злодю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
Голоскевич, 1929: Злодю́га, -ги, -зі; -дю́ги, -дю́г Правописний словник Голоскевича (1929)

Літературні засвідчення

Багряний І. · Іван Багряний. Тигролови · 1906

Адже він міг бути якийсь злодюга, пройда.

literary_fts · 4400fcb5_c0076