зривати
Дані Атласу
Значення
ЗРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗІРВА́ТИ, зірву́, зі́рве́ш, док., перех. 1. Надломивши, відокремлювати від стебла, кореня і т. ін. (листок, квітку, плід тощо). Дівчина.. почала зри...
Морфологія
дієслово · 23 форми · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| зриватимем | майбутній, множина, 1 ос. |
| зриватимемо | майбутній, множина, 1 ос. |
| зриватимете | майбутній, множина, 2 ос. |
| зриватимуть | майбутній, множина, 3 ос. |
| зриватиму | майбутній, однина, 1 ос. |
| зриватимеш | майбутній, однина, 2 ос. |
| зриватиме | майбутній, однина, 3 ос. |
| зривано | |
| зриваймо | наказовий, множина, 1 ос. |
| зривайте | наказовий, множина, 2 ос. |
| зривай | наказовий, однина, 2 ос. |
| зривати | інфінітив |
| зривала | минулий, жін. |
| зривав | минулий, чол. |
| зривало | минулий, сер. |
| зривали | минулий, множина |
| зриваємо | теперішній, множина, 1 ос. |
| зриваєм | теперішній, множина, 1 ос. |
| зриваєте | теперішній, множина, 2 ос. |
| зривають | теперішній, множина, 3 ос. |
| зриваю | теперішній, однина, 1 ос. |
| зриваєш | теперішній, однина, 2 ос. |
| зриває | теперішній, однина, 3 ос. |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| зривать | інфінітив |
| зрива | теперішній, однина, 3 ос. |
Написання і вимова
- Правопис
- зрива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
боки́ зрива́ти
Нестримно, безугавно сміятися, реготати; надриватися від реготу. Ми, бувало, боки зриваємо, регочучись із тих Опанасових вигадок (І. Франко); Поліз і Прутик під стіл, шпортає щось руками коло писаря, а люди, слухаючи, як Ван бідкається, сміються по кутках, боки зривають (С. Ковалів).
Фразеологічний словник української мовизрива́ти / зірва́ти злість (зло, се́рце) на кому
Спрямовувати на кого-небудь свій гнів, роздратування, невдоволення і т. ін. Вона цілий день од роботи не одірветься, а Василь — одно знає: блукає по вгороді та свище, побіжить на улицю з хлопцями битись, а додому прийде — на Галі усе зло зриває (Панас Мирний); Ірина втомилася хатньою роботою, а втомлена, завжди намагалася на комусь зірвати злість (Ю. Мушкетик); І мати зривала серце на дочці: — Викохала таку корову та на свою шию! (М. Грушевський).
Фразеологічний словник української мовизрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка
Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін. Мирний по-щедрінському зриває маску з українських дерунових і разуваєвих (З журналу); Князь (в поемі Шевченка “Княжна”) вважається в поміщицьких колах лібералом, але поет зриває цю машкару (З газети).
Фразеологічний словник української мовизрива́ти ма́ску і перу́ку
Біда навчить, кому подати руку І від кого прийняти сіль і хліб. З брехні зривати маску і перуку (Д. Павличко).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
І бідний Аслан мусив зривати інший міст, який йому було призначено слідчим.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger