зірвати
Дані Атласу
Значення
зрива́ти.
Морфологія
дієслово · 17 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| зірвемо | майбутній, множина, 1 ос. |
| зірвем | майбутній, множина, 1 ос. |
| зірвете | майбутній, множина, 2 ос. |
| зірвуть | майбутній, множина, 3 ос. |
| зірву | майбутній, однина, 1 ос. |
| зірвеш | майбутній, однина, 2 ос. |
| зірве | майбутній, однина, 3 ос. |
| зірвано | |
| зірвім | наказовий, множина, 1 ос. |
| зірвімо | наказовий, множина, 1 ос. |
| зірвіть | наказовий, множина, 2 ос. |
| зірви | наказовий, однина, 2 ос. |
| зірвати | інфінітив |
| зірвала | минулий, жін. |
| зірвав | минулий, чол. |
| зірвало | минулий, сер. |
| зірвали | минулий, множина |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| зірвать | інфінітив |
Написання і вимова
- Правопис
- зірва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Зірва́ти, зірву́, зі́рвеш, зі́рвуть Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
зрива́ти / зірва́ти злість (зло, се́рце) на кому
Спрямовувати на кого-небудь свій гнів, роздратування, невдоволення і т. ін. Вона цілий день од роботи не одірветься, а Василь — одно знає: блукає по вгороді та свище, побіжить на улицю з хлопцями битись, а додому прийде — на Галі усе зло зриває (Панас Мирний); Ірина втомилася хатньою роботою, а втомлена, завжди намагалася на комусь зірвати злість (Ю. Мушкетик); І мати зривала серце на дочці: — Викохала таку корову та на свою шию! (М. Грушевський).
Фразеологічний словник української мовизрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка
Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін. Мирний по-щедрінському зриває маску з українських дерунових і разуваєвих (З журналу); Князь (в поемі Шевченка “Княжна”) вважається в поміщицьких колах лібералом, але поет зриває цю машкару (З газети).
Фразеологічний словник української мовизрива́ти ма́ску і перу́ку
Біда навчить, кому подати руку І від кого прийняти сіль і хліб. З брехні зривати маску і перуку (Д. Павличко).
Фразеологічний словник української мовизривати / зірвати маску (машкару) з кого--чого і без додатка
Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т.ін. Мирний по-щедрінському зриває маску з українських дерунових і розуваєвих (З журналу). Князь в поемі Шевченка Княжна вважається в поміщицьких колах лібералом, але поет зриває цю машкару (З газети). зривати маску і перуку. Біда навчить, кому подати руку І від кого прийняти сіль і хліб. З брехні зривати маску і перуку (Д. Павличко).
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
…чи від навколишніх випарів, повітря над головами репатріяційної комісії прогнило й обвалилося слизькими шматками на риштовання й на звинувальні акти та списки, складені донощиками, хоч енкаведешник із присмоктками на мундирі підхопився, перекинув стіл, і дав знак Ванькам негайно зірвати прикріплену на кількох щоглах брезентову заслону, що затуляла вид на стадіон, аби склалося враження, ніби на землі й на небі все діється виключно з наказу всюдисущого НКВД і їхніх прислужників, які давно на свій кшталт переробили і людину, і природу, ліквідувавши з корінням…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger