камінчик
Дані Атласу
Значення
Зменш.-пестл. до каміне́ць. Сонце стоїть високо, розпечена земля пашить кожною грудочкою, кожним камінчиком (Коцюб., І, 1955, 285); *У порівн. Мільярдами коштовних камінчиків за...
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | камінчик | камінчики |
| Родовий | камінчика | камінчиків |
| Давальний | камінчикові / камінчику | камінчикам |
| Знахідний | камінчик / камінчика | камінчики |
| Орудний | камінчиком | камінчиками |
| Місцевий | камінчикові / камінчику | камінчиках |
| Кличний | камінчику | камінчики |
Написання і вимова
- Правопис
- камі́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Камі́нчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929)
Фразеологізми та сталі вирази
ка́мінь у горо́д чий
Недоброзичливий натяк кому-небудь; що-небудь стосується когось. — Мене ж не вчили колись, як декого, на казенний рахунок. Це вже камінь у мій город — я вчився у школі за рахунок держави (Ю. Збанацький).
Фразеологічний словник української мовикаміне́ць у горо́д
Дівчина .. глянула на стареньку і, нітрохи не змішавшися, голосно промовила: — Це вже в мій город камінець! (Г. Хоткевич); Всіх розсмішило це його “мілейший”, бо знають, в чий город камінець, одна Ліна, ображена за батька, глянула на Штереверю гостро, серйозно (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мовикамі́нчик у горо́д
І Василина знає, в чий це город камінчик (Г. Хоткевич).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
І тоді дуже легко, — при певному зосередженні, очевидна річ, без зосередження не піде, — випромінювати з себе це наакумульоване добро на кусник матерії, камінчик, вишню, порошок від болю голови, сірник, запальничку, шкарпетки (шкарпетки — це більше для чоловіків, для дам — пуделко на пудру, губну помаду) чи будь-що інше.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: Українсько-англійський словник (М. Балла)