кат
Дані Атласу
Значення
1. Той, хто здійснює смертні вироки або тілесне покарання, бере на тортури. А люде тихо Без всякого лихого лиха Царя до ката поведуть (Шевч., II, 1953, 356); — Не бий її..,— про...
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | кат | кати |
| Родовий | ката | катів |
| Давальний | катові / кату | катам |
| Знахідний | ката | катів |
| Орудний | катом | катами |
| Місцевий | каті / катові / кату | катах |
| Кличний | кате | кати |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| кати | множина, знахідний |
Написання і вимова
- Правопис
- кат іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Кат, ка́та; кати́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- [кат] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
до ка́та
Дуже багато. В складку хлопці та дівчата Назнесуть курчат до ката (І. Манжура); (Явдоха:) Вона дівка-козир.., а худоби і грошей до ката (Г. Квітка-Основ’яненко); — Я їх (дрова) уже й смалю добре, а про те ще до ката в сараї (Л. Яновська).
Фразеологічний словник української мовикат зна що (як, куди́ і т. ін.), зневажл
Не те, що треба; не таке як треба; не так як треба; те, що викликає осуд, подив і т. ін. — Ти кат зна що верзеш,— сказала Олеся (І. Нечуй-Левицький); Гнат не хотів, щоб кат зна що варнякали про нього. Тому вирішив усе нишком владнати (висватати Марту) (М. Стельмах); Ану, думаю, зв’яжу я його (півня) краще, бо та Варка .. кат зна як зв’язала (Марко Вовчок).
Фразеологічний словник української мовикат із ним (ни́ми)
Уживається для вираження примирення, вимушеної згоди з чим-небудь, невдоволення чимсь, утрати інтересу до чого-небудь; нехай буде так, як є. Кат із ним. Що буде, те й буде (В. Кучер); — Діло й на тебе є. — А кат із ним, із тим ділом,— відмахнувся Дорошенко (О. Гончар); З кошика потроху вилітали й розбивалися яєчка, і до нього веселими очима сміялися жовтки. Ну, й кат із ними. Кузьма вже не заздрий на таку закуску (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мовикат його́ (її́, їх і т. ін.) (ба́тька (го́лову)) зна́є, зневажл
Невідомо, незрозуміло. Почне щось снуватися в голові — снується та й снується, а на який кінець, то й кат його голову знає... (С. Васильченко); Кат їх батька зна, над чим таким важким Дихтовні животи вони понадривали? (П. Гулак-Артемовський); — Де брусок? — Ну, мантачка... — А кат тебе знає, де ти все діваєш (Григорій Тютюнник).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
Чи він кожного дня дияволові свічку ставить, чи кат його знає! Ну, а Ракіс звучить так, що й недобереш, звідки — куди хочеш, туди й гни.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger