квитанція[квита́нція]

квита́нція -ї, ж. 1》 Офіційна розписка встановленої форми про прийняття грошей, документів, багажу, повідомлень, цінностей і т. ін. 2》 У мережах передачі даних – повідомлення, що описує стан одного або більше повідомлень, переданих у протилежному напрямі. Звор о тна квит а нція — повідомлення, що підтверджує факт отримання приймачем спрямованого раніше повідомлення.

КВИТА́НЦІЯ, ї, ж. Офіційна розписка встановленої форми про прийняття грошей, документів, цінностей і т. ін. Сьогодні я вислала вінок на твоє ймення.., оце посилаю квитанцію (Леся Українка); Дівчата ночами стерегли буряки в полі, самі супроводжували машини до заводу, при них важили й записували в квитанцію (В. Кучер); Протяг на миснику гортав сільрадівські квитанції про сплату податків (Є. Пашковський); Вадим сказав, що йому би більше пасувало віддавати господині в руки сто доларів і щоби вона сама оплачувала усі квитанції (В. Хрущак). (1) Хлі́бна квита́нція, іст. – документ про здачу ким-небудь зерна державі. Дивилась [мати] на ікону в кутку, а бачила за нею Вутаньчину хлібну квитанцію. Добре зробила дочка. Треба, треба помагати .. Був би в неї зараз хоч який-небудь лишок – все б віддала на республіку (О. Гончар).