квит
Дані Атласу
Значення
1. Те саме, що квита́нція; розписка. Він не раз власне через дрібницю, через те, що згубив якийсь квит, забув записати якийсь рахунок.., мусив доплачувати і переплачувати (Фр., ...
Морфологія
noninfl · 18 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| квит | |
| квитові | чол., давальний |
| квиту | чол., давальний |
| квите | чол., кличний |
| квиті | чол., місцевий |
| квитові | чол., місцевий |
| квиту | чол., місцевий |
| квит | чол., називний |
| квитом | чол., орудний |
| квита | чол., родовий |
| квит | чол., знахідний |
| квитам | множина, давальний |
| квити | множина, кличний |
| квитах | множина, місцевий |
| квити | множина, називний |
| квитами | множина, орудний |
| квитів | множина, родовий |
| квити | множина, знахідний |
Написання і вимова
- Правопис
- квит 1 іменник чоловічого роду розм. квит 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Квит. Ми з тобо́ю квит Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
і (та й) квит
І все; та й годі. Хоч як утішали діда, хоч як умовляли його,— він затявся на своєму: буду помирати і квит (А. Дімаров); Фамільярним тоном обірвав його присадкуватий офіцер і рубонув у повітрі рукою.— Стояти й квит (Ю. Бедзик); — Таке й скажеш! — одмахується од Гнатових слів Христя.— Будь як дома та й квит! (І. Вирган). квит за квит. Еквівалентно, рівноцінно (про обмін). (Тиміш:) Ти як же це — піший? (Микита:) Отут і ввесь! (Тиміш:) Стій, будем кінними! Ти мені — пістоля, я тобі — коня,— квит за квит! (М. Кропивницький)
Фразеологічний словник української мовиквит за квит
Еквівалентний, рівноцінний обмін. Тиміш: Ти як же це — піший? Микита: Отут і ввесь! Тиміш: Стій, будем кінними! Ти мені — пістоля, я тобі — коня,— квит за квит! (М. Кропивницький).
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
…Орловські. Руські люди, з Росії пливуть. — А ми хто? Ми хіба не руські? — Ні, ми не руські. — А які ж ми, тату? Хто ми? — А хто там нас знає,— якось журливо проказує мені батько.— Прості ми люди, синку... Хахли, ті, що хліб обробляють. Сказать би, мужики ми... Да... Ой-ой-ой... мужики, й квит. Колись козаки, кажуть, були, а зараз тільки званіє зосталось. — А дід каже, що колись комарі були великі... — Ото хіба що. На комарах він знається багато. Ціле життя чумакував по степах, то годував їх, та гроші потім по шинках пропивав. Страшно згадать, що було... — А що ж, не було? — почувся раптом винуватий голос діда.…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: Українсько-англійський словник (М. Балла)