квітучий[квіту́чий]

квіту́чий -а, -е. 1》 Укритий квітами. || Пишно розквітлий, розкішний. 2》 перен. Який має прекрасний зовнішній вигляд; повний сил, здоров'я. || Свіжий, здоровий (про обличчя, вигляд). 3》 перен. Який успішно розвивається, процвітає.

КВІТУ́ЧИЙ, а, е. 1. Укритий квітами. Очима перебігав він квітучі поля округи (Марко Вовчок); Пролинувши через квітучу луку, вона піднялась на гору, стала з очей зникати... (Панас Мирний); // Який квітне; квітконосний (у 2 знач.), квітний. Лукач засадив подвір'я ґражд привезеними з Македонії квітучими кущами: барбарисом, камеліями, вересом, кизилом (Т. Прохасько); // Пишно розквітлий, розкішний. Тільки серце моє крила туга німа, Не втішала квітуча природа (П. Грабовський); Біля хат і на городах, де росла раніше сама капуста, стояли й похитували гіллям квітучі дерева (Валерій Шевчук); У шовкових загінках квітучої й духмяної пущі хотілося розчинитися, увібрати її пахощі в себе (Ю. Покальчук). 2. перен. Який має прекрасний зовнішній вигляд; повний сил, здоров'я. Ось вона – найвищий вияв не тільки жінки, а й взагалі людини його крові. Така юна й квітуча – і така сувора, гартована і гонориста (І. Багряний); Раптом до їдальні зайшов молодий красень, веселий, квітучий (Ю. Збанацький); // Свіжий, здоровий (про обличчя, вигляд). Квітуче, рожеве обличчя з красивими правильними рисами, добродушна усмішка і густий голос – все це говорило про незвичайне здоров'я цієї людини (І. Микитенко). 3. перен. Який успішно розвивається, процвітає. Райдугою зійдуть сонця ясні релі на квітучі села, на міста веселі (В. Сосюра); У третьому тисячолітті перед Різдвом на території Правобережної України .. була поширена пишна й квітуча культура, яка вперше була відкрита наприкінці 19 ст. археологом В. Хвойкою (В. Домонтович); Не понівечену вибухами, а квітучу планету зобов'язані ми залишити прийдешнім поколінням (з газ.).