керівник[керівни́к]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
керівни́к - а , ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось. Кл а сний керівн и к — учитель-вихователь класу в середній школі.
КЕРІВНИ́К, а́, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось; очільник. Обов'язок фольклористів – усілякими способами виявляти .. таланти, обов'язок керівників самодіяльності .. – якомога сприяти розквіту цих талантів (М. Рильський); В одному містечку хлопця було відведено до керівника підпілля – столяра Якова (Ю. Яновський); – Керівник усе мусить знати і все передбачати (А. Шиян); – Перед вами творець ансамблю, перший його керівник (О. Гончар). (1) Кла́сний керівни́к <�Кла́сна керівни́ця (розм. керівни́чка)> – учитель, прикріплений до певного класу загальноосвітньої школи для постійної навчально-виховної роботи з його учнями. Нещодавно його призначили до нас класним керівником (Л. Смілянський); Чи це вже сталося аж у десятому класі, коли класна керівниця обіцяла витягнути й Едика на медаль і не витягла? (Ю. Мушкетик); Начебто він випадково підслухав в учительській розмову класної керівнички Ліни Митрофанівни з завучем Вірою Яківною (В. Нестайко); – То я вам так скажу, Стратоне Стратоновичу, – приймав на себе бій Ховрашкевич і зіщулювався, ніби школяр, що завинив перед класним керівником (О. Чорногуз).
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 16 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | керівни́к | керівники́ |
| Родовий | керівника́ | керівникі́в |
| Давальний | керівнико́ві / керівнику́ | керівника́м |
| Знахідний | керівника́ | керівникі́в |
| Орудний | керівнико́м | керівника́ми |
| Місцевий | керівнико́ві / керівнику́ | керівника́х |
| Кличний | керівнику́ | керівники́ |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| керівники́ | множина, знахідний |
Написання і вимова
- Правопис
- керівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Керівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- керівни́к [кеир'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
…сі він таких жахливих подій, не зазнав таких доглибних потрясінь. Чи між першим звеном, а дальшими був який-небудь причиновий зв'язок, годі було вирішити. Не зумів цього й молодий керівник, моторна та второпна людина, хоч знав наскрізь таємниці свого звання, хоч відомі були йому всі скритки, усі схованки, усі закомірки вокзалу, що ним справді кермував замість свого…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 4 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger