ке
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
КЕ, невідм., розм. 1. Уживається як присудкове слово у знач. дай, подай. – Ось слухай, Павло! Ке сюди твій ціпок, у тебе довший од мого (О. Кониський); – Ке мені шматок рибини, – простягаючи руку, каже Яків (Панас Мирний). 2. Уживається як вигук спонукання в знач. ану, анумо. [Уляна:] Оттак, припало дiло! та без шапки i iдете? [Прокiп:] Винеси ж ке шапку (Г. Квітка-Основ'яненко); – А ке, лиш, зайдім поспитаємо (Іван Ле). 3. Уживається як вигук спонукання в знач. глянь, дивись. Раптом Дорина випросталась.., подивилася з-під руки на ворота. – А ке, Матвію! Хто це до нас іде? (І. Микитенко).
«ке» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
вигук · 1 маркована форма · VESUM
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| ке |
Літературні засвідчення
— Бігли, мабуть, так, що небу жарко стало! — А ви не смійтесь! — А ви ке плачте.
Джерело: literary_fts