кивнути[кивну́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
кивну́ти -н у , -н е ш, док. Однокр. до кивати 1-3). І п а льцем не кивн у ти перен. — нічого не зробити.
КИВНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., чим і без дод. Однокр. до кива́ти 1, 2. Мати вечеряти просила – він кивнув головою, що добре (Марко Вовчок); Ніхто до осавули не привітався, не кивнув навіть головою (І. Нечуй-Левицький); Потоцький задоволено посміхнувся у вуса і ледве помітно кивнув промовцеві (З. Тулуб); Лука кивнув, а помітивши, що Фйона змінилася на лиці, потрактував це як бажання поїхати з ним (С. Андрухович); Мати кивнула на нього [сина] батькові (С. Васильченко). ◇ (1) [І (на́віть)] па́льцем не кивну́ти (не ворухну́ти, не ру́шити, не поворухну́ти, не поворуши́ти і т. ін.) <�Полінува́тися на́віть па́льцем поворухну́ти> – зовсім нічого не зробити для здійснення чого-небудь. В коридорі її ждали Петрусеві батьки. – Що? Що нам робити?.. Їх же виключать зі школи.. – Робіть, що знаєте, – вона прискорила ходу. – А я – пальцем не кивну (П. Дорошко); Чумак полінувався навіть пальцем поворухнути. А ще й господарем величають його (М. Стельмах); Удача привалила до рук Гайдукові. Сама привалила – не ворухнув навіть пальцем (А. Дімаров); Кива́ти (мани́ти) / кивну́ти (покива́ти, помани́ти) па́льцем див. кива́ти.
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 16 форм · VESUM
Інфінітив: кивну́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | кивну́ | кивнемо́ / кивне́м |
| 2 особа | кивне́ш | кивнете́ |
| 3 особа | кивне́ | кивну́ть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| кивну́ть | інфінітив |
Написання і вимова
- Правопис
- кивну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- Орфоепія
- кивну́ти [киеўнутие] -ну, -неш, -неимо, -неите; нак. -ни, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
(і (навіть)) пальцем не кивнути (не ворухнути, не поворушити і т. ін. )
Зовсім нічого не зробити для здійснення чого-небудь. В коридорі її ждали Петрусеві батьки. — Що? Що нам робити?.. Їх же виключать зі школи..— Робіть, що знаєте,— вона прискорила ходу.— А я — пальцем не кивну (П. Дорошко); Удача привалила до рук Гайдукові. Сама привалила — не ворухнув навіть пальцем (А. Дімаров); (Поет:) Ти мусиш помагати! (Муза (байдужо):) Нічого не мушу і пальцем, знай, не рушу. Не я тобі служу, а ти мій раб (Леся Українка). й пальцем ворухнути. Йому доручено порятувати цінні папери, але ніхто й пальцем ворухнути не хоче (Ю. Бедзик). хоч (навіть) пальцем кивнути (поворухнути). Оглянувся я й на власне життя. Чи мав я хоч одн…
Фразеологічний словник української мовиі (навіть) пальцем не кивнути (не ворухнути, не поворушити і т.ін.)
Зовсім нічого не зробити для здійснення чого-небудь. В коридорі її ждали Петрусеві батьки. — Що? Що нам робити?.. Їх же виключать зі школи..— Робіть, що знаєте,— вона прискорила ходу.— А я — пальцем не кивну (П. Дорошко); Удача привалила до рук Гайдукові. Сама привалила — не ворухнув навіть пальцем (А. Дімаров); Поет: Ти мусиш помагати! Муза (байдужо): Нічого не мушу і пальцем, знай, не рушу. Не я тобі служу, а ти мій раб (Леся Українка). й пальцем ворухнути. Йому доручено порятувати цінні папери, але ніхто й пальцем ворухнути не хоче (Ю. Бедзик). хоч (навіть┌66174) пальцем кивнути (поворухнути і т.ін.). Оглянувся я й на власне життя Чи мав…
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
…і кого вин уже не знав, бо були нові або повиростали з немовлят, стояли мовчки й дивились на нього. Біля кожного двора! І так по всій вулиці! Вони не сміли ані слова сказати, ані кивнути, ані рукою махнути, лише дивилися широко витріщеними очима або з-під насуплених брів. А Андрій дивився на них. І раптом збагнув, захвилювався: "Це ж вони спеціально вийшли його пр…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger