кидатися[ки́датися]

ки́датися -аюся, -аєшся, недок., кинутися, -нуся, -нешся, док. 1》 Швидко йти, бігти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь. || розм. Звертатися до когось за допомогою, порадою тощо. || на кого – що. Нападати, накидатися. || до чого, на що, також з інфін. Поспішно, із завзяттям, запалом братися за що-небудь. || У пориві почуття швидко прямувати, падати. || у що, перен., розм. У сполуч. з абстрактними іменниками означає – починати дію (діяльність), виражену іменником. Куди не кинься — скрізь, усюди. Не кидатися кого, чого — не залишати кого-, чого-небудь; не цуратися когось, чогось. 2》 тільки недок. Швидко рухатися в різні боки; метушливо ходити, бігати тощо; метатися. 3》 Плигати куди-небудь. || Швидко лягати, сідати. 4》 Раптом сильно здригатися. || Неспокійно перевертатися (уві сні). || тільки недок. Сильно битися (про серце). 5》 Сплескувати, піднявшись до поверхні води (про рибу). 6》 тільки недок., чим. Те саме, що кидати 1). Кидатися словами (словом, фразами) — безвідповідально казати необдумані слова, фрази.

КИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., КИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Швидко йти, бігти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь. Іде [пастух] до воріт і хоче відчинити замок, служебка кидається за ним (Леся Українка); Мікі підводиться і .. підстрибом кидається до дверей (С. Андрухович); Христя кинулась до надвірних дверей, одчинила їх (Панас Мирний); Він вибіг надвір і кинувся до стайні (К. Гриб); * Образно. Іноді тупий голодний біль як з цепу зривався, кидався від шлунка в груди, в голову (А. Головко); // розм. Звертатися до когось по допомогу, за порадою і т. ін. Кидалась я й до знахарів і до лікарів – ніхто нічого не врадив! .. Помер Павло (Марко Вовчок); Він підійшов ближче, помітив полонених і, здивований, кинувся до лікаря (В. Малик); // на кого – що. Нападати, накидатися. Марченко водив в атаку на Синчаки піхоту. З гвинтівкою в руці кидався він на ворога в перших лавах (Ю. Яновський); Коли наглядач вiдчиняв дверi, всi насторожувалися, мов дикi кiшки, i кидалися на згортки (Р. Андріяшик); Кинулися всі [звірі] на бідолашного Зайчика, розірвали його та й з'їли (І. Франко); // до чого, на що, також з інфін. Поспішно, із завзяттям, запалом братися за що-небудь. Хлопці до всього того [роботи в полі] кидались з гарячим запалом, а найщиріше брався Максим (Панас Мирний); Завзято кидались [делегати] на двері, а ті, що в вагоні були, муром стояли й не пускали (В. Підмогильний); Так було на кожнім привалі: замість їсти, голодні бійці насамперед кидалися кувати коней (О. Гончар); Як ірвоне [Катря] з себе коралі дорогі – геть одкинула – тільки вони гур-гур – розкотилися! Я кинулася збирати (Марко Вовчок); Часом і досі ще здається мені, що й зараз поклепай хто-небудь косу під моїм вікном, я зразу помолодшав би, подобрішав і кинувся до роботи (О. Довженко); Кури кинулись на зерна метушливою зграйкою (О. Донченко); // У пориві почуттів швидко наближатися й обіймати когось або самому опинятися в обіймах. Поліксена з плачем кидається в обійми Андромахи (Леся Українка); Левадиха у хатчинi видзвонює мисками. Iду з планом до неї. – Пречиста Дiво Марiє! – кидається старенька (Р. Андріяшик); Один з ремiсникiв, ще зовсiм мале хлопча, подивився униз, зблiд i з плачем кинувся до Васька (В. Винниченко); Після отченашу вийшов дворянин з каплиці і раптом спостеріг пропажу. Кинувся з плачем назад і, пропхавшись поміж людей, почав із жалем нарікати (Ю. Винничук); // у що, перен., розм. У сполуч. з абстрактними іменниками означає – починати дію (діяльність), виражену іменником. І справдилось слово віще; Їм чуже було рицарство: Що один – шинок поставив, Другий – кинувся в лихварство (М. Шеремет); Наші герої чимдуж кинулися в мандри (із журн.). 2. тільки недок. Швидко рухатися в різні боки; метушливо ходити, бігати тощо; метатися. Безщасна кидалася по ліжку, сон утік од неї далеко, зляканий палкими неспокійними образами (Б. Грінченко); Сполохані і сліпі кури кидались по горищі, падали в сіни на світ (І. Нечуй-Левицький); Цивільний і військовий не вірять, не хочуть, не можуть вірити йому – кидаються по всіх хатах, унизу, вгорі, навіть у льохи зазирають – ані душі (В. Винниченко). 3. Стрибати куди-небудь. Лише та шаланда, на якій сидять вечірні знайомі, весь час кружляє, шукає, кидаються у воду з неї хлопці, знову виринають, відпливають, припливають, мовчазні, суворі, стурбовані (О. Іваненко); Перший за мною в річку кинувся тоді, як дружина йти не хотіла (Б. Лепкий); * Образно. Никодим, так сказати, з головою кинувся в ті спінені, розбурхані хвилі революційного руху (І. Франко); // Швидко сідати, лягати. Петро тільки ускочив у свою хату, зараз кинувся на постіль і прикрив подушкою голову (Панас Мирний); Зоф'я кинулась в ліжко. Всю її тіпало (Л. Старицька-Черняхівська). 4. Сильно здригатися. Дарчин крик покрився голосом Юзі, що впала додолу, трясучись і кидаючись (Леся Українка); Коли я несподівано до нього [сусіда] звернувся, він аж кинувся (П. Колесник); * Образно. Бумблякевич змушений був ступати, мов бузько, спотикаючись на камінні або на якомусь залізяччі, котре від довгого лежання спотворилося до невпізнання і аж кидалося люто (Ю. Винничук); // Неспокійно перевертатися (уві сні). Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги (видно, кидався уві сні), і побачив над собою скам'яніло-бузкове небо (Григір Тютюнник); Цілу ніч уві сні кидався [дядько] (М. Руденко); // тільки недок. Прискорено битися (про серце). Христя чула, як у неї серце кидалося... (Панас Мирний); Серце кидалось швидко в грудях, бажало щастя (І. Нечуй-Левицький). 5. Сплескувати, піднявшись до поверхні води (про рибу); скидатися. Під час придухи риба кидається в ці канави дихнути свіжим повітрям, бо там є джерела (Остап Вишня); Розбиваючи поранню тишину, Хвостом ударивши об сизувату воду, Враз короп кинувся (М. Рильський). 6. тільки недок., ким, чим. Кидати в когось що-небудь або один в одного. – Ой лишенько! Хто це кидається поросям! – підняли ґвалт дівчата і розсипались на всі боки (І.…