килим[ки́лим]

ки́лим -а, ч. Тканий, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін тощо. К и лим-самол і т фольк. — чарівний килим, що сам може літати, переносячи персонажів казки в будь-яке місце.

КИ́ЛИМ, а, ч. Тканий, найчастіше ворсистий, із візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблення стін і т. ін. Крикнув Гамалія: – Брати, будем жити, – Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Оксамитом крити! (Т. Шевченко); Над постіллю висів дорогий заморський килим (І. Франко); Долiвка була застелена благеньким, попротираним у багатьох мiсцях килимом (Р. Андріяшик); Колись давно, можливо, сім з половиною тисяч років тому, .. одне з рахманських племен покинуло Індію на човнах і летючих килимах (Ю. Андрухович); * Образно. Мох грубо встелив землю м'яким килимом і манить спочити (Г. Хоткевич); Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами (М. Рильський); Весняні води іскрилися під сонцем, ткали впродовж ріки вогнистий килим, ніби готували урочисту зустріч синам, що поверталися з далеких мандрів (О. Бердник); * У порівн. Вже поминули сади-виногради рясні, кучеряві, Що покривають підніжжя гори, наче килим розкішний (Леся Українка). (1) Ла́маний ки́лим – килим, орнамент якого складається з різнокольорових, з'єднаних під кутом смуг. Орнамент складається переважно із чорних, голубих, червоних або вишневих смуг, переділених часто білим перетканням, яке утворює ламані лінії. Такий килим називають ламаним (з наук. літ.); (2) Туре́цький ки́лим – килим з особливими візерунками й забарвленням. Ослони прикриті налавниками, на столі – турецький килим (Б. Лепкий); Ці спасенні для моїх вух бесіди здебільшого провадилися не в будинку, а в наметі, який стояв у саду, або гості всідалися просто неба, під яблунею на великому турецькому килимі (Ю. Мушкетик); Стіни її [комори] були завішані турецькими килимами, посередині стояв невеличкий стіл і широке ліжко, заслане білими вовчими шкірами (Д. Білий).