кипіти[кипі́ти]

кипі́ти -плю, -пиш; мн. киплять; недок. 1》 Клекотіти, вирувати, пінитися під час нагрівання, випускаючи гарячу пару (про рідину). || безос. || Нагрівшись до 100°C, випускати пару (про посудину з рідиною). || Доходити до точки перетворення на пару; закипати. || Топитися, плавитися (про метал). 2》 перен. Бурхливо вирувати, бурхати, клекотіти (про холодні, не підігріті рідини). || Шумувати (про вино, пиво та ін. напої). || Про посуд, у якому шумує напій. Кипить келих вина. 3》 ким, чим, перен. Бути наповненим або вкритим ким-, чим-небудь, що швидко рухається, ворушиться. || безос. 4》 перен. Бурхливо, палко виявлятися (про почуття, переживання). || Бурхливо, палко відчувати, переживати що-небудь. 5》 перен. Відбуватися, здійснюватися дуже швидко, енергійно, бурхливо. || Відбуватися, проходити запекло, напружено (про війну, бій, боротьбу). Кипить в чиїх руках що — хтось дуже швидко і вправно щось робить, виконує. 6》 перен. Бути дуже великим, лютим (про мороз). || Тремтіти, дрижати.

КИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. кипля́ть; недок. 1. Клекотіти, вирувати, пінитися під час нагрівання, випускаючи гарячу пару (про рідину). В чорнім котлі кипить вода, дим збивається вгору, під дах, і вилітає крізь ґонти (М. Коцюбинський); [Гаврило:] Ви ж підете спочатку в пекло і будете .. дивитись, щоб кипіла добре смола і сірка в казанах (О. Корнійчук); – Коли вода кипить, не стромляй пальця у воду, – проказав Стан (І. Білик); У закінчених казанах смола кипить, у смолі козаки хлюпостяться, люльки смалять, баляндрасять, регочуться (В. Дрозд); * Образно. Земля кипить під кулями. Наче градом б'є на землю з цієї страшної ревучої хмари (Ю. Яновський); // безос. У казанах кипіло й варилося (із журн.); Навколо кипіло, клекотало (І. Багряний); // Доходити до точки перетворення на пару; закипати. Вода кипить при 100° Цельсія, потім випаровується (з навч. літ.); // Нагрівшись до відповідної температури, випускати пару (про посудину з рідиною). В передпокої .. на електричній плитці кипить закрита каструлька (І. Кочерга); Хтось побіг у суміжну юрту, де кипів самовар, і не піалу чаю, а весь самовар притяг до хворого (З. Тулуб); Чайник кипів на вікні (В. Владко); // Закипівши, варитися. Риба кипіла в казані, а кругом казана на дзиґликах сиділи рибалки (І. Нечуй-Левицький); Поки м'ясо кипить, кришимо стиглі м'яті помідори в невеличку каструльку й ставимо на вогонь (із журн.); // Плавитися (про метал). Кипів метал, розтоплений до краю, Летіли іскри (Я. Шпорта); Багато разів бачив Семен Крутояр, як кипить сталь, і завжди складалося враження, ніби кипить вона по-новому (В. Собко). 2. перен. Бурхливо вирувати, бурхати, клекотіти (про холодні, не підігріті рідини). Вода кипіла під веслами, човни тремтіли й скакали на воді, як живі (М. Коцюбинський); Навколо плоту кипіла білим шумовинням вода (В. Петльований); * Образно. В Ташані вода як синькою розведена, і сині хмари киплять у ній, миються гнівною хвилею, яку безупинно гонить свіжий вітер-весняк (Григорій Тютюнник); // Шумувати (про вино, пиво та інші напої). Вино з його іскрами било, .. струмочком кипіло (Я. Щоголів). 3. ким, чим, перен. Бути наповненим або вкритим ким-, чим-небудь, що швидко рухається, пересувається, ворушиться. Лівий берег кипів, клекотав, ревів, скреготав тисячами моторів, гусениць, коліс (Л. Дмитерко); Кипіло плесо рибою (І. Гончаренко); // безос. Навколо аж кипіло від людей (А. Дімаров). 4. перен. Бурхливо, палко виявлятися (про почуття, переживання). У місті було тихо. Лише на базарах кипіли оголені пристрасті (І. Микитенко); Вартовий кипить, кричить на Васю, а Вася – ніякісінької уваги (І. Багряний); Та в мене душа кипить (В. Владко); // чим, від чого. Бурхливо, палко відчувати, переживати що-небудь. Хоч всі в родині кипіли злістю і завзяттям.., але ніхто не міг докладно розказати Іванові, звідки пішла ворожнеча (М. Коцюбинський); Обидва ще кипіли ненавистю, обидва були ще напівсвідомі (Мирослав Ірчан); Любочка, хоч і сиділа нерухомо, вся кипіла від збудження і хвилювання (В. Собко); // перев. 3 ос. Збурюватися (перев. у 3 знач.). Луїджі Гріті підтакував Ібрагімові, Джелал-заде незворушно записував, великий драгоман Юнус-бег перекладав, намагаючись бути спокійним, хоч усе в ньому кипіло від обурення до цього нахабного грека (П. Загребельний). 5. перен. Відбуватися, здійснюватися дуже швидко, енергійно, бурхливо. Напрочуд грають кобзарі, Кипить шпарке весілля (П. Грабовський); Між друзів ясночолих Кипить розмова (М. Зеров); Коли я прибув до ставків, там уже кипіла робота (І. Багмут); Нудьгувати їм не доводиться, життя кипить і вирує (О. Авраменко, В. Авраменко); // Відбуватися, проходити запекло, напружено (про війну, бій, боротьбу). Бій кипів, скрізь валялися трупи (П. Грабовський); Даль ясна, і в голубому небі спокій, а на землі кипить війна (В. Сосюра); Вони прийняли бій і самі вдарили на ворога, тепер кипіли береги й поле, ніде не було рятунку (С. Скляренко); Звідси .. все ж легше опинятися в долині, там, де творчість і спогади про вересневий пором на Сіверському Дінці, за Білою Калитвою, за курганом, біля якого кипіла битва Ігоря з половцями (Є. Пашковський); // Вирувати, клекотіти (про роботу, мітинг). Страйк! Страйк! Площа кипить. Оповіщення Лондоном війни підіймає шанси противників Сонячної машини (В. Винниченко); На Майдані кипить робота (Л. Костенко); Ви заквапилися, бо вже відчули, як за вікнами починає кипіти площа (Ю. Андрухович). 6. перен. Бути дуже великим, лютим (про мороз). Ось схопилась хуртовина, Закурилася долина, І кипить мороз у полі На просторі та на волі (Я. Щоголів); А час линув. Кипіли морози, завивала хуртовина, царював холод (М. Коцюбинський). ◇ [Аж] гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) див. горі́ти; (1) Аж кипи́ть – щось відбувається, здійснюється і т. ін. дуже жваво, на повну силу. Ярмарок аж кипів. Вироюються і гомонять люди (Марко Вовчок); Скрізь аж кипить торгівля й купівля (І. Нечуй-Левицький); Качають сніг, втрамбовують, – робота аж кипить (Н.…