Лексикон · A-Я · К
кицюня[кицю́ня]
іменник · [keˈt͡sʲunʲɐ] · «“cat”)»
✓ Питома українська лексикаCEFR C1 · орієнтовноNot in the practice pool yetЩе немає в наборі практики
Питома українська лексика
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
готовоЗначення3 картки
готовоПоходженняFrom киця + -уня.
готовоМорфологія15 форм
очікуєНаписання і вимоваочікує джерело
готовоСтилістиказахист питомості
очікуєСиноніміяочікує джерело
очікуєОмонімочікує джерело
очікуєПаронімочікує джерело
очікуєФразеологіяочікує джерело
очікуєПриповідкиочікує джерело
очікуєСтиль і нормаочікує джерело
очікуєЗасвідченняочікує корпус
очікуєКурспоза курсом
готовоПереклад2 англ.
очікуєWikimediaочікує джерело
очікуєЗовнішніочікує добірку
Значення
СУМ-20сучасний тлумачний словник
КИЦЮ́НЯ, і, ж. Зменш.-пестл. до ки́ця. – Сам кухар сметанку злизав, На мене, кицюню, сказав (І. Франко); // Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні). Вважають, як це не дивно, що для кохання й поезiї достатньо таких слiв, як “зорi”, “небо”, “синiй вечiр”, “голубий свiтанок”, “липневi ночi”, “бруньки на вербах” i “котики”. Наприклад: – Ти мiй котику! – Ти моя кицюню! (О. Чорногуз).
Грінченко (1907)домодерна фіксація · не переклад
«кицюня» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Етимологія
From киця + -уня.
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 15 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | кицю́ня | кицю́ні |
| Родовий | кицю́ні | кицю́нь |
| Давальний | кицю́ні | кицю́ням |
| Знахідний | кицю́ню | кицю́ні / кицю́нь |
| Орудний | кицю́нею | кицю́нями |
| Місцевий | кицю́ні | кицю́нях |
| Кличний | кицю́ню | кицю́ні |
Переклад
кицюня↔
“cat”)Used as a term of endearment.
Джерело: kaikki/Wiktionary (CC BY-SA 3.0)