клоун[кло́ун]

кло́ун -а, ч. 1》 Цирковий артист-комік. || Блазень (у 1 знач. ). 2》 перен. Про людину, що вдає блазня (у 3 знач. ) або своєю поведінкою схожа на блазня.

КЛО́УН, а, ч. 1. Цирковий артист, який виконує комічні ролі. Незабаром розпочинає свої гастролі всевідомий і на предиво спритний клоун та акробат (В. Підмогильний); На арену вискочили два рудих клоуни (О. Донченко); Я вирішив раз і назавжди: буду клоуном .. Сонячним клоуном, який приносить людям радість і втіху, який примушує їх забувати свої неприємності та невдачі (В. Нестайко); * У порівн. Мої думки печальнi, наче клоуни, що, смiючись, розмазують сльозу (Л. Костенко). 2. перен. Про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, блазня. Ти клоун, ти вічний кривляка (П. Тичина); Удаваний жах, що відобразив “отець” на своєму обличчі, потім театральний жест руки, якою заслонив очі, додали Нелі відваги. “Комедіант, – подумала, – клоун. Я його не боюсь” (Ірина Вільде); Щоб не обговорювати неприємну тему, людина може на мить стати клоуном, клеїти дурня, розважаючи всю компанію, оскільки підсвідомо вона ще не готова до вирішення тих чи тих питань (з газ.).