кмітливий[кмітли́вий]

кмітли́вий -а, -е. 1》 Здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий. || Який виражає тямущість. Кмітливий погляд . || Розумний. 2》 рідко . Те саме, що спостережливий .

КМІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий. Кмітливої голови й руки слухають (О. Донченко); Новиков став найціннішим розвідником, хоробрим, завзятим, кмітливим (О. Копиленко); Аецій був кмітливий отрок і швидко переймав усе гунське: і звичаї, і мову, і військове ремесло (В. Малик); Андрусь Бойко був господарем хоч і небагатим, одначе старанним та кмітливим, лад господарству своєму давав (І. Нижник); // Який виражає тямущість. У неї такі спостережливі, кмітливі оченята, так вона пантрує ними за маминим обличчям – враз запідозрить, відчує нещирість (І. Рябокляч); Обличчя мав [бортник] розумне, кмітливе, надто ж очі – в зеленому блиску, хитрі й меткі (П. Загребельний); // Слушний, доречний (про думки, поради і т. ін.). Той чоловік, сповнений простоти, розв'язував надто складні питання, давав .. кмітливі поради (Олесь Досвітній); // Який швидко сприймає, засвоює що-небудь (про тварину). Біля гравців довкола столика і жабенята стрибають, кмітливі створіння знайшли дотепний спосіб полювання на комашню (О. Гончар); Взагалі ж це був кмітливий, сказати б, навіть дотепний пес, тямковитий (В. Чемерис). 2. Те саме, що спостере́жливий. В кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітили ті латки (І. Нечуй-Левицький); Охрім Залужний пильно вдивлявся в неї чорними кмітливими очима, і усмішка в нього ховалася у чорній бороді (М. Івченко); Життя йде своїм порядком, але Дарчине кмітливе око помічає, що не все гаразд у цьому порядку (Ірина Вільде).