кобила
Дані Атласу
Значення
1. Самка жеребця; лошиця. Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили (Номис, 1864, № 14307); Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили (Довж., І, 1958, 242); Кін...
Морфологія
іменник · 15 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | кобила | кобили |
| Родовий | кобили | кобил |
| Давальний | кобилі | кобилам |
| Знахідний | кобилу | кобил / кобили |
| Орудний | кобилою | кобилами |
| Місцевий | кобилі | кобилах |
| Кличний | кобило | кобили |
Написання і вимова
- Правопис
- коби́ла 1 іменник жіночого роду, істота лошиця коби́ла 2 іменник жіночого роду колода Орфографічний словник української мови
- Орфоепія
- коби́ла [кобила] -лие, д. і м. -л'і Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
соба́ці (псу, коби́лі) під хвіст, вульг
Даремно, марно, без позитивних наслідків. — І нам з вами з нього, живого, ніякої користі. За його голову ні шеляга. Сам з’явився. А клопоту? Готовий процес, стільки старань — і собаці під хвіст (Б. Харчук); — Усе, про що ми говорили, пішло кобилі під хвіст. Треба іншу думати думу (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мовисон рябо́ї коби́ли
Нісенітниця, безглуздя, дурниця. — Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? (М. Коцюбинський); А спозаранку почав (Гаманюк) стукати в двері і вимагати, щоб його негайно повели до слідчого. Вартовий пожартував: — Розкажеш сон рябої кобили? (М. Ю. Тарновський); — А чому вона синаша свого в чабани не посилає?.. — А тому, що в нього нахил до радіотехніки. Здібності, ви це розумієте? — Сон рябої кобили все це, — каже він (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мовирябо́ї коби́ли сон
Ото ще говорить! Рябої кобили сон розказує (Укр.. присл..); — Справедливий устрій общини — це ваша фантазія! — вигукнув молодогромадівець.— Рябої кобили сон! — додав другий (Ф. Бурлака).
Фразеологічний словник української мовиПриповідки
Вези, кобило, хоч тобі немило
Хоч не рад, але робити мусиш.
Приповідки або українсько-народня філософіяВідтягніть, вуйку, нашу кобилу, бо здохла, а тато відтягнуть вашу, як здохне
Простодушне бажання відвдячитися.
Приповідки або українсько-народня філософіяїдь, кобила, хоч триї дні не їла
Чи годен, чи негоден, а робити мусиш.
Приповідки або українсько-народня філософіяКобила попала в саме багно, тай загрузла по саме стегно
Попав у такий великий клопіт, що ніяк з нього не вийде.
Приповідки або українсько-народня філософіяНе диво, ідо кобила здохла, але хто дав собакам знати
Здивовання, коли немила новинка розійшлась скорше, як повинна б.
Приповідки або українсько-народня філософіяСтарій кобилі не брикаться, старій бабі не цілуваться
Старість приносить зовсім інший тон життя.
Приповідки або українсько-народня філософіяТаки Бог погодив, що вовк кобилу задавив
Від нещастя не охоронишся, бо так мало статися.
Приповідки або українсько-народня філософіяЧи було, чи не було, а ти тягни кобило,
Чи ти винен чи ні, а таки потерпиш.
Приповідки або українсько-народня філософіяДо дуги й вудила не достає воза й кобили
Приповідки або українсько-народня філософіяДо дуги й вудила не достає тільки воза та кобили
Жарт про бідного.
Приповідки або українсько-народня філософіяКобила з вовком мирилася та додому не вернулася
Приповідки або українсько-народня філософіяКобила з вовком подружилась та й дому не вернулась
Будь розбірливий у друзях, якщо не хочеш потрапити в біду.
Приповідки або українсько-народня філософіяКобила за вовком гналась та вовкові в зуби попалась
Коли слабший нападає на сильнішого.
Приповідки або українсько-народня філософіяНе в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе
Про людину судять не по тому, як вона виглядає, а як вона працює.
Приповідки або українсько-народня філософіяНе копитові кобила, а копито кобилі
Речі служать людині, а не людина речам.
Приповідки або українсько-народня філософіяХвалилась кобила, що з возом горшки побила
Зробив шкоду і ще й хвалиться.
Приповідки або українсько-народня філософіяЯк мати сліпу кобилу водить, то краще пішки ходить
Про дурного робітника, якого краще позбутися.
Приповідки або українсько-народня філософіяЛітературні засвідчення
…Діди, знявши шапки, урочисто чоломкались за тайожним, та й за козацьким звичаєм. А їх випереджаючи, туди ж жінки, озвучуючи вечір дзвінкими поцілунками. — От-такої!!. — це Гриць розпучливо. — Куди ти преш, Марійко, куди ти преш, цілуватись, кирпата?!. Я ж ось!.. — Тю-тю-у... Ото ти такий?.. Ха-ха-ха!.. З отакими-о губами?!. Іди, там он моя кобила, ха-ха-ха!.. Босонога, розмальована потом дівчина, що виявилась веселою русявкою та ще й Марійкою Морозівною, стрекотала, як сорока, закрутивши Наталкою. А очима — до хлопців. Надто витріщилась на того Григорія і зашепотіла щось до Наталки, аж-но та її бринькнула по губах. — Та…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger