ковтнути
Дані Атласу
Значення
Однокр. до ко́втати. Затисну тим кулаком ударив [селянин] його так сильно зверха в голову, що Бовдур аж ковтнув головою о стіну (Фр., І, 1955, 286). КОВТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., ...
Морфологія
дієслово · 16 форм · VESUM
Інфінітив: ковтнути
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | ковтну | ковтнемо / ковтнем |
| 2 особа | ковтнеш | ковтнете |
| 3 особа | ковтне | ковтнуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| ковтнуть | інфінітив |
Написання і вимова
- Правопис
- ко́втнути дієслово доконаного виду однокр. до 'ковтати' діал. ковтну́ти дієслово доконаного виду однокр. до 'ковтати'; випити Орфографічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
як (мов, ні́би і т. ін.) ґа́ву ковтну́в
Хто-небудь дуже мовчазний, сумний. — Нам весело, а тобі сумно? — тихо спитала Наталія Миколаївна, підскочивши до нього (Проценка).— Бач, який він гарний! — додала уголос, кинувши очима на Довбню.— Веселий, балакучий. Уже не тебе — мов ґаву ковтнув! (Панас Мирний).
Фразеологічний словник української мовияк (мов, ні́би і т. ін.) ми́ла ковтну́в (з’їв)
У поганому настрої. Почувши відповідь, пішов і пішов,— мов мила ковтнув (З усн. мови); — Чого це ти, Чіпко, як мила з’їв? — питає (Лушня).— Чого ти журишся? (Панас Мирний).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
Почувши Ярчикову відповідь леґенду про заблукалого на самому дні снігового безумства ідіота грибника (регіт і улюлюкання могли запростяк розсадити цю кнайпу на колесах ізсередини), задні все ж дали йому ковтнути з пляшки і видихаючи в нього зліва та справа все, що назбиралося в їхніх нутрощах за дві три доби безпробудної пиятики з курінням, пообіцяли довезти хоч до пекла.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger