козацький[коза́цький]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
коза́цький -а, -е. Прикм. до козак 1-3). Козацька "чайка" . || Належний козакові, козакам. || Якого носили козаки (у 1, 2 знач. ). || Власт. козакові, козакам. Коз а цька старш и на — керівна привілейована верхівка українського козацтва, яку обирали на козацькій раді.
КОЗА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до коза́к 1, 2. Де кров текла козацькая, Трава зеленіє (Т. Шевченко); Остап зібрав собі гарне військо козацьке потроху і вже був напоготові йти на турка (Марко Вовчок); З-за гори доноситься гомін, .. чується маршова козацька пісня... (Панас Мирний); Місяць із-за лісу піднявся ощербком пригаслим і світить, мов із давнини. Степові царства бачив, козацькі дозори під цим місяцем пасли своїх коней... (О. Гончар); Багатьох козацьких отаманів вважали характерниками (О. Бердник); Кутузов зміцнив сили партизанів ще двома козацькими полками, у складі яких були й українці (О. Шугай); // Належний козакові, козакам. Перед моїми очима ніби по Дніпрі заворушились козацькі чайки (І. Нечуй-Левицький); – А були колись і оці степи вільними степами. Колись і їх тільки козацькі коні топтали (Г. Хоткевич); Але у Києві своє Дихання у підземній тиші, Воно свої нитки снує. Снує з легенького проміння Від мідних літер: “Арсенал”, Від того сизого каміння, Яке дробилось на креміння В козацький кріс і самопал (П. Воронько); // Який походить із козаків. Душу, тіло ми положим за свою свободу і покажем, що ми, браття, козацького роду (П. Чубинський); // Який носили козаки, поширений серед козаків (у 1, 2 знач.). Сидить чоловік у хорошому жупані, і шапка на ньому козацька (Г. Квітка-Основ'яненко); Колись на цій голові буйно розвівався традиційний козацький оселедець (С. Добровольський); Старшина зупинився .. очима на старому-старому дідові з козацькими сивими вусами (І. Багряний); – Ви відомий спеціаліст, вас скрізь знають. Та ще й, – він засміявся наївно, по-парубочому, – і прізвища ж у вас козацькі: Отава, Паливода... (П. Загребельний); // Власт. козакові, козакам. [Василь:] Зосталося одно Запоріжжя, де ще живуть козацькі звичаї, де воля подає руку то одному безталаннику, то другому... (Панас Мирний); [Дівчата:] Ти думав, як зодягся по-козацькому та пістоль за пояс, то уже й козак? Еге, наберись козацького хисту поперед! (С. Васильченко); Нас до бабусь мама з татом для того й привезли, щоб, як тато казав, діти вільним духом надихнулися! І де ж отой вільний дух? Де козацьке роздолля і права дитини? (І. Андрусяк).
Етимологія
Джерело: ЕСУМ, т. 2, с. 495
Морфологія
прикметник · 32 форми · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| коза́цькій | жін., давальний |
| коза́цька | жін., кличний |
| коза́цькій | жін., місцевий |
| коза́цька | жін., називний |
| коза́цькою | жін., орудний |
| коза́цької | жін., родовий |
| коза́цьку | жін., знахідний |
| коза́цькому | чол., давальний |
| коза́цький | чол., кличний |
| коза́цькім | чол., місцевий |
| коза́цькому | чол., місцевий |
| коза́цький | чол., називний |
| коза́цьким | чол., орудний |
| коза́цького | чол., родовий |
| коза́цького | чол., знахідний |
| коза́цький | чол., знахідний |
| коза́цькому | сер., давальний |
| коза́цьке | сер., кличний |
| коза́цькім | сер., місцевий |
| коза́цькому | сер., місцевий |
| коза́цьке | сер., називний |
| коза́цьким | сер., орудний |
| коза́цького | сер., родовий |
| коза́цьке | сер., знахідний |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| козацькая | жін., кличний |
| козацькая | жін., називний |
| козацькую | жін., знахідний |
| козацькеє | сер., кличний |
| козацькеє | сер., називний |
| козацькеє | сер., знахідний |
| козацькії | множина, кличний |
| козацькії | множина, називний |
| козацькії | множина, знахідний |
Написання і вимова
- Правопис
- коза́цький прикметник коза́цький прикметник Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Коза́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- коза́цький [козац'кией] м. (на) -кому /-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
Фразеологізми та сталі вирази
козацьке (циганське) сонце
Місяць. — Поночі? — здивувався Данило. — Що для нас ніч, коли має зійти козацьке сонце? — заграв стрілами брів Сагайдак (М. Стельмах); Холодне циганське сонце світило тепер уже їм десь з-за потилиці (О. Гончар); Тетяна не знає, коли їй страшніше: чи в темряві, чи за циганського сонця (А. Дімаров)
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
…брих чарок, хоч він ніколи не п'яніє від горілки, бож його похитує в різні боки виключно від тієї чорноморської хвилі, а не від оковитої, для якої йому сам Господь Бог, пам'ятаючи козацький рід Вертила, а головне — знаючи, що вона Грицькові не шкідлива, а корисна, серед білого дня (хіба ж треба ліпшого доказу!) просто з неба скинув баняк на руки.
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 1 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger