колений[ко́лений]

КО́ЛЕНИЙ, КО́ЛОТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до коло́ти 1–4. Ґанок на карбованих стовпах, .. дерев'яні стелі з грубезними сволоками і двері з покою до покою на чопах, колені, не гибльовані і без клямок .. – все воно нагадувало ті часи, коли люди казали собі, що хата є не лиш до мешкання, але й до оборони життя і маєтку (Б. Лепкий); Тоді долине до вас і ніжний шелест паперу, і тонке гудіння пляшок, пляшечок, слоїків і пробірок... і дзенькіт колотого скла (Ю. Винничук). 2. у знач. прикм. Вигот. коленням, колоттям. Я дістав два шматки колотого цукру, твердого, як камінь, і дуже солодкого (А. Дімаров); – Минуло безлiч лiт, що безперервно в прiрву скочувались, як колене камiння, i тонули у чорних безвiстях глибоких (Р. Федорів); Жінка відчайдушно махала малою сокиркою біля дровника, кидала на купу колотих дров (Люко Дашвар).