колись[коли́сь]

коли́сь кол и сь-то, присл. 1》 У якийсь час, у минулому. || У якийсь невизначений час; якось. 2》 У який-небудь час у майбутньому.

КОЛИ́СЬ, присл. 1. У якийсь час у минулому. Де колись стояла повітка, там тепер давні вербові кілки стали товстими та здоровими вербами (І. Нечуй-Левицький); На ньому широчезні штани, колись оксамитні, тепер засмальцьовані і місцями поперепалювані іскрами (А. Чайковський); Я до тебе іду по алеї, де гуляли колись і графині, й князі (В. Сосюра); – Хіба це риба! Казна-що, не риба. От колись була риба, щоб ви знали (О. Довженко); Поляна біля вишень; нічого нема, а колись був квітник (В. Барка); Колись, це було давно, тоді Валерій був ще шестирічним хлопчиком, тато взяв його на виставку пластмас (М. Білкун); // У якийсь невизначений час; якось. Сидів колись Дідок під явором густим (Л. Глібов); Зайшов я колись до одної жінки в хату – Одаркою звали жінку (М. Коцюбинський); // З підсилювальною часткою то. Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись (Л. Глібов); Колись-то в запорозьких пущах жив один пустельник (В. Чемерис). 2. У який-небудь час у майбутньому. Уляна йде, колись та буде (прислів'я); Скажуть колись люди: коли сей народ пережив і такі часи, і не загинув, то він сильний (Леся Українка); Були у нас і щастя, й туга... Дороги наші розійшлись... Зустріну я тебе, як друга, Якщо зустрінемось колись (Л. Дмитерко); – Ліс .. колись дасть людям великі багатства (Ю. Бедзик); // З підсилювальною часткою то. Пам'ятайте, що будь-яка злива колись-то кiнчається, навiть потоп (В. Стус).