колокація[колока́ція]

КОЛОКА́ЦІЯ¹, ї, ж., лінгв. Словосполучення, що має ознаки синтаксично й семантично цілісної одиниці. Вибір одного з компонентів колокації здійснюється за смислом, а вибір іншого залежить від вибору першого (ставити умову, вносити пропозицію, зростання впливу, переважна більшість та ін.). (з наук.-попул. літ.); Більшість колокацій має книжний характер і належить до наукового, офіційно-ділового й публіцистичного стилів (із журн.). КОЛОКА́ЦІЯ², ї, ж., інформ. Вид сервісу, коли провайдер розміщує сервер клієнта на своїй технічній площі. Колокація належить до групи послуг, пов'язаних із передаванням даних, і тому потребує ліцензування (з наук.-попул. літ.); Крім розміщення обладнання, колокація включає резервоване електропостачання, забезпечення кліматичного режиму, віддаленого доступу (із журн.).