коломийка[коломи́йка]

коломи́йка -и, ж. 1》 Українська народна пісенька типу частівки. 2》 Український гуцульський масовий танець, основною фігурою якого є замкнене коло.

КОЛОМИ́ЙКА, и, ж. 1 . Українська народна пісенька типу частівки. З гори на гору, з поточка в поточок – пурха коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпають крильця... (М. Коцюбинський); На тих машинах кількадесятеро хлопців і дівчат сидять та коломийки співають (С. Журахович); Оксен поривається співати, заводить дотепних коломийок (О. Гончар). 2. Український гуцульський масовий танець, основною фігурою якого є замкнене коло. – Чому б то не затанцювати гопака або вашої коломийки .. І рух, і ритм, і чуєш, що кров тобі в жилах жвавіше грає (Б. Лепкий); Бралися всі за руки і танцювали в коло гопака, вальця або коломийку на одну й ту саму музику, яку самі собі, хто як міг, робили (У. Самчук); Празький – великий і незграбний – звивається у коломийці, як фуркало. Софійка повіває коло нього, як хоруговка (Ірина Вільде).