колібрі[колі́брі]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
колі́брі невідм. , ч. і ж. Найменший на земній кулі птах, який відзначається яскравістю і красою оперення; водиться в Америці.
КОЛІ́БРІ, невідм., ч. і ж. Найменший на земній кулі птах родини дрібних птахів з яскравим оперенням, поширений в Америці. – Є така пташка колібрі, вона здатна літати хвостом наперед (О. Гончар); В вольєрах щебечуть колібрі .. Ось грифи – похмурі й величні (Є. Гуцало); У нього їх [троянд] там багато .. І колібрі над ними, як джмелики, дзьоб тоненький і довгий. Зависне над квіткою, стромить, як зонд, у саму серединку і п'є. Лише крильця фурчать, як пропелер (Л. Костенко); Колібрі за своїм чудовим оперенням, будовою тіла і красою належить до найкрасивіших представників класу птахів (з навч. літ.); * У порівн. Поки вони непоспішно розсідаються, верткий офіціант пурхає над ними, наче колібрі, і щось тріщить, сюрчить, цвірінькає (Ю. Винничук).
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 21 форма · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | колі́брі | колі́брі |
| Родовий | колі́брі | колі́брі |
| Давальний | колі́брі | колі́брі |
| Знахідний | колі́брі | колі́брі |
| Орудний | колі́брі | колі́брі |
| Місцевий | колі́брі | колі́брі |
| Кличний | колі́брі | колі́брі |
Написання і вимова
- Правопис
- колі́брі іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Колі́брі, не відм. Правописний словник Голоскевича (1929)
Літературні засвідчення
…велася, базарних фіглярів дочка, Розрадниця людського горя, сама від зрадливості стекла, Лунка і тремтлива, як флейта; як бильце гвоздики, гнучка. Мов бильце гвоздики, мов крильце колібрі, мов тільце бокалу, Вона заіскрилась, заграла вона й замигтіла. І стільки в ній пристрасті крилось, в ній стільки містилося шалу, Що болю було їй вже мало, що вже не ставало їй ті…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger