коліно[колі́но]

колі́но -а, с. 1》 Суглоб, що з'єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги. Коліно бігуна мед. — стан при якому надколінок при рухах треться об стегнову кістку, а не ковзає між її виростками. || Частина одягу, що прикриває це місце ноги. Встати (піднятися і т. ін.) з колін — звільнитися від гніту, поневолення. Гнути коліна — бути покірним; запобігати, підлещуватися. Море по коліна кому — все ні по чому, ніщо не лякає. Поставити на коліна кого — примусити підкоритися. 2》 перев. мн. Ноги від колінного суглоба до таза. || Вигнуті ділянки деяких анатомічних утворень. 3》 Окрема частина чого-небудь, що має вигляд ламаної лінії, від одного згину чи повороту до іншого. || Самий кут згину, повороту; місце згину, з'єднання частин. || Поворот, загин (ріки, дороги і т. ін.). || у знач. присл. коліном. Під кутом. 4》 Певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин. 5》 розм. Певна частина, закінчений мотив у музичному творі, пісні тощо. || Фігура в танці, яка вирізняється своєю ефектністю. 6》 Покоління в родоводі; рід. || Про ступінь спорідненості. 7》 В танцювальній музиці – частина, що відповідає танцювальній фігурі. 8》 муз. Закінчена або відносно закінчена частина простої дво- або тричастинної форми. 9》 Частина ствола деяких духових музичних інструментів (напр., фагота). 10》 мисл. Стара назва шийки ложі рушниці. 11》 Чітко виражена частина співу токуючого птаха.

КОЛІ́НО, а, с. 1. Суглоб, що з'єднує стегнову й гомілкову кістки; місце згину ноги. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний); Тоді я впала на коліна, схрестила на грудях руки й мовчки фанатично дивилась на образ Спасителя. Я молилась (М. Хвильовий); Вона опустилась перед хлібом на коліна, над силу підводячи вгору голову і руки (М. Стельмах); // Частина одягу, що прикриває це місце ноги. Появився Гнат: шкірянка розстебнута, чоботи забризкані багнюкою, на галіфе на колінах і ззаду блищить нашита і вичовгана, мов бубон, шкіра (Григорій Тютюнник); Парували нагріті коліна ватяних штанів (О. Гончар). 2. перев. мн. Ноги від колінного суглоба до таза. – Не плач, Галю! – каже менший брат і бере Галю до себе на коліна (Марко Вовчок); На колінах у матері тихо позіхає ще без імені синочок (О. Довженко); Бондаренко поклав на коліна диктову дощечку з вирваною із зошита сторінкою і взяв олівця (Б. Антоненко-Давидович). 3. Окрема частина чого-небудь, що має форму ламаної лінії, від одного згину чи повороту до іншого. Обгорнувши .. Ларисину шубку, повісила [господиня] у вільному кутку, далі від залізного коліна димової труби (М. Руденко); У поршневих машинах число колін колінчастого валу зазвичай дорівнює числу циліндрів; розташування колін залежить від робочого циклу, умов урівноваження машин і розміщення циліндрів (з наук. літ.); // Самий кут згину, повороту; місце згину, з'єднання частин. Коліно труби використовують для з'єднання двох водостічних труб між собою під кутом. (із журн.); // Поворот, загин (ріки, дороги і т. ін.). В далекому коліні річки, під крислатими вербами, тихо посувались за водою плоти (М. Коцюбинський); У місці, де річка Бистра .. робила коліно, було “чудодійне джерело” (Ірина Вільде); // у знач. присл. колі́ном. Під кутом. Вона [гора] піднімається круто над набережними нижчими горами, неначе переламується вгорі коліном (І. Нечуй-Левицький); Велика річка тут звивалась гострим коліном (І. Білик). 4. Певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин. Нижня частина стебла огірка (підсім'ядольне коліно, а також нижні вузли стебла) здатна легко утворювати додаткові корені (з навч. літ.). 5. розм. Певна частина, закінчений мотив у музичному творі, пісні і т. ін. Пісня його була крута в колінах, то стрімких, то журливих, то радісних, то уривчастих (О. Ільченко); // Фігура в танці, яка виділяється своєю ефектністю. [Коваль:] Мабуть, за такі танці ніхто тютюну не дасть і на понюшку, .. а колись-то було сам гетьман по таляру жбурляв за кожне коліно (М. Кропивницький); Залєтаєв спочатку тільки притоптував ногами, поводив плечима, загонисто скидував головою. Потім раптом на новому коліні дико підгикував і з люттю кидався в танець (В. Винниченко). 6. Покоління в родоводі. Вона пам'ятала всіх родичів аж до п'ятого коліна (Л. Старицька-Черняхівська); – Старі люди розказують, що броди ці сиваські ще запорожці знали. Від них, мабуть, і нам у спадщину перейшло. З коліна в коліно передавалось (О. Гончар); Князеві так і наверталося на язик нагадати, що Коснятин теж недалеко відійшов од простого люду, власне, боярин тільки в першому коліні (П. Загребельний); // з порядк. числ. Про ступінь спорідненості. [Гострохвостий:] Для вас .. я готовий познайомитись з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (І. Нечуй-Левицький); – Хоч ми й живемо в одному селі, хоч ти мені, десь у сьомому чи восьмому коліні, навіть ріднею доводишся, але від тебе ніколи я й доброго слова не почув (М. Стельмах); // Уживається на позначення належності за народженням до якого-небудь соціального прошарку; рід. Ясь веде свій рід од панського польського коліна (І. Нечуй-Левицький); [Хуса:] Моя жона не простого коліна, та все ж вона сама те добре тямить, яке належить місце їй при тій, хто всіх матрон переважає родом (Леся Українка); Родичі .. давали мені заповіти: “.. Пам'ятай батька, матір шануй”, “Не забувай, з якого коліна вийшов” (С. Васильченко). Опуска́тися (става́ти, схиля́тися, устава́ти, преклоня́ти і т. ін.) / опусти́тися (ста́ти, схили́тися, уста́ти, преклони́ти, упа́сти і т. ін.) на колі́на (навко́лішки) <�Схиля́ти / схили́ти колі́на> див. опуска́тися; Плазува́ти на колі́нах (навко́лішках, рідше навко́люшках) див. плазува́ти; Повзти́ на колі́нах (ра́чки) див. повзти́; Узя́ти на ру́ки (пле́чі, колі́на) див. узя́ти; Упа́сти в но́ги (до ніг) кому, чиїх <�Упа́сти ниць> перед ким – чим див. упа́сти¹. ◇ (1) В деся́тому колі́ні <�З деся́того колі́на> перев. зі сл. родич, нащадок і т. ін. – який перебуває в дуже далеких родинних зв'язках. [Гострохвостий:] Для Вас, Єфросино Сидорівно, я готовий познакомитись [познайомитись] з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (І. Нечуй-Левицький); – А як розколупають, що ми зовсім не з десятого коліна нащадки? (Григорій Тютюнник); (2) Вели́кого (висо́кого) колі́на – знатного роду. Панові вельможного коліна не личило робить гіркого з себе хріна (П.…