коник
Дані Атласу
Значення
1. Зменш.-пестл. до кінь 1. Їхав я день і ніч — серед степу ночував і коника попасав (Вовчок, VI, 1956, 236); Сів Іван на коня.— Но, конику, но!.. В лісі стрінем світання… (Нех....
Морфологія
іменник · 18 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | коник | коники |
| Родовий | коника | коників |
| Давальний | коникові / конику | коникам |
| Знахідний | коника / коник | коники / коників |
| Орудний | коником | кониками |
| Місцевий | коникові / конику | кониках |
| Кличний | конику | коники |
Написання і вимова
- Правопис
- ко́ник 1 іменник чоловічого роду, істота кінь; комаха ко́ник 2 іменник чоловічого роду вибрик; улюблена тема Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Ко́ник, -ка, -кові, на -нику, -нику! ко́ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- ко́ник [кониек] -ка, м. (на) -ку /-ков'і, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
викида́ти / ви́кинути ко́ника (ко́ники)
1. Робити що-небудь незвичайне, несподіване або легковажне. Адже поки не був радистом в радгоспі, то радіохуліганив, міг через ефір розшукати її в степу, покликати, а тепер, коли йому доручили весь радіовузол, тепер він сам не дозволяв собі такі коники викидати (О. Гончар); В школі Марина часто “викидала коники”, за що подруги називали її навіженою (З. Мороз); Одного разу намалював (Кузьмін) портрет Павки Бекшанського та ще й коника викинув: нишком приніс його у повітком та й почепив на стіну серед інших портретів (Ю. Збанацький); // Дивувати, вражати кого-небудь чимсь особливим, несподіваним. (Буйко:) Давай, Васю, давай. (Чубатий (показує гранату):) Я їм скоро такого коника викину, що — ух! Земля трісне! (Я. Баш); Я вже й тоді пробував викидати різні коники з природою, пробував дещо схрещувати (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мовиви́кинути ко́ник
“Ця Настя у правлінні — тільки вона може такий коник викинути”,— подумала Явдоха (В. Поліщук). 2. Робити що-небудь безглузде, нерозумне або діяти підступно. Коники викидають заміжні жінки своїм чоловікам (Переклад М. Лукаша); — А якого коника викинув усім нам брат Петрусь, так просто диво! .. Надумав так усіх нас образити, що нікому б таке й на думку не спало (Г. Квітка-Основ’яненко); — А ваша Надя таки міцненький горішок! — покрутив головою. — Доведеться за нею якийсь час постежити. Щоб не викинула якогось коника. Це вам ой як непотрібно! У вас же захист дисертації на носі (А. Дімаров).
Фразеологічний словник української мовизла́зити з свого́ ко́ника
Залишати розмову на улюблену тему; не наполягати на чому-небудь (на своїх поглядах, переконаннях і т. ін.).— Е-е, ні! — не хотів злазити зі свого коника Донат Озерний.— Коли вже почали, то давайте й далі говорити відверто (Є. Гуцало).
Фразеологічний словник української мовисіда́ти / сі́сти на свого́ ко́ника (рідко конька́)
Починати розмову на улюблену тему або починати діяти власними випробуваними методами, прийомами. — Я, безумовно, не нав’язую своїх думок… Я в порядку обговорення,— сів він на свого випробуваного коника (Ю. Збанацький); Відразу ж (доярка Харитя) сіла на свого конька: хто ж то такий розумний, що відмінив додаткову оплату дояркам? (М. Чабанівський).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
Галя — найменша з Чумаків, "Галя Чумаківна", як її звали на вулиці, — постояла, послухала читання, уперто заломивши брови і роздимаючи ніздрі, як норовистий коник, зиркнула на покуть і вийшла собі.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger