контур

іменник · «1. Лінія, що окреслює форму предмета; обрис. М’які, делікатні контури її обличчя вирівнялись, стали ще лагіднішими (Коцюб., І, 1955, 48); На горі за ставком завмерли химерні кон...»

Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики

Дані Атласу

Значення1 картка

Походженняочікує джерело

Морфологія18 форм

Написання і вимова2 джерела

Стилістикабез нотаток

Синонімія7 позицій

Омонімочікує джерело

Паронімочікує джерело

Фразеологіяочікує джерело

Приповідкиочікує джерело

Стиль і нормаочікує джерело

Засвідченнялітературний корпус

Курспоза курсом

Переклад2 англ.

Wikimediaочікує джерело

Зовнішніочікує добірку

Значення

Курскурсова фраза / chunk

1. Лінія, що окреслює форму предмета; обрис. М’які, делікатні контури її обличчя вирівнялись, стали ще лагіднішими (Коцюб., І, 1955, 48); На горі за ставком завмерли химерні кон...

Морфологія

іменник · 18 форм · VESUM

Відмінювання
Відмінок	Однина	Множина
Називний	контур	контури
Родовий	контуру / контура	контурів
Давальний	контурові / контуру	контурам
Знахідний	контур	контури
Орудний	контуром	контурами
Місцевий	контурі / контурові / контуру	контурах
Кличний	контуре	контури

Написання і вимова

Правопис: ко́нтур іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
Голоскевич, 1929: Ко́нтур, -ру; -тури, -рів Правописний словник Голоскевича (1929)

Синоніми та антоніми

Синоніми:

лінія, що окреслює форму предмета; графічне окреслення предмета

О́БРИСКОНФІГУРА́ЦІЯОКРЕ́СЛЕННЯПРО́ФІЛЬА́БРИСПРО́РИСконтурна різьблена лініяСИЛУЕ́Тконтурне зображення когось, чогось

Дані синонімів та антонімів показано з джерел маніфесту; звіряйте з контекстом перед уживанням.

Літературні засвідчення

Багряний І. · Іван Багряний. Тигролови · 1906

За ним — сизо-фіалковий: ліворуч, скільки оком сягнеш, і праворуч тягся ламаний контур.

literary_fts · 4400fcb5_c0045

Джерело: literary_fts

Переклад

контур↔

contour, outline(electricity) circuit

Джерело: dmklinger