корисно[ко́ри́сно]

кори́сно Присл. до корисний 1), 2). || у знач. присудк. сл.

КО́РИ́СНО. Присл. до ко́ри́сний 1, 2. Не можу сказати, щоб полеміка впливала на нерви корисно (Леся Українка); Слухати книгу треба, як слухаєш оповідь звичайної людини, щоб приємно і корисно провести час (Г. Пагутяк); Анна казала, що заколисується в транспорті й зараз корисно гуляти на свіжому повітрі (Є. Пашковський); Жваво й корисно працювала віленська друкарня аж до часу церковної унії (9 жовтня 1596 р.) (І. Огієнко); Сюди [у Варшаву] зібралися і крамарі, сподіваючись корисно розпродати свої товари (З. Тулуб); // у знач. пред. Про корисність чого-небудь (про вплив, дію і т. ін.); ви́гідно (у 2 знач.). Це дуже корисно, коли передивляєшся свою річ удруге (М. Коцюбинський); – Спати вночі на свіжому повітрі мені буде навіть корисно, отож ти не турбуйся! (В. Владко); [Головань:] Розкажіть їм про себе. Це дуже корисно. Молодь треба виховувати на подвигах ветеранів (М. Руденко); – Не відмовляюся, жінко, послухати доброї ради – Руки здіймати до Зевса корисно, щоб зглянувсь на нас він (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).