Лексикон · A-Я · К
коритце
іменник · «Зменш. до кори́то 1, 3. Біля куреня.. сидить Кирило, довбає коритце для води (Мирний, V, 1955, 141); Господиня.. винесла сухе коритце (Досв., Вибр., 1959, 76).»
Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики
Дані Атласу
готовоЗначення1 картка
очікуєПоходженняочікує джерело
готовоМорфологія15 форм
готовоНаписання і вимова2 джерела
очікуєСтилістикабез нотаток
очікуєСиноніміяочікує джерело
очікуєОмонімочікує джерело
очікуєПаронімочікує джерело
очікуєФразеологіяочікує джерело
очікуєПриповідкиочікує джерело
очікуєСтиль і нормаочікує джерело
готовоЗасвідченнялітературний корпус
очікуєКурспоза курсом
очікуєПерекладочікує джерело
очікуєWikimediaочікує джерело
очікуєЗовнішніочікує добірку
Значення
Курскурсова фраза / chunk
Зменш. до кори́то 1, 3. Біля куреня.. сидить Кирило, довбає коритце для води (Мирний, V, 1955, 141); Господиня.. винесла сухе коритце (Досв., Вибр., 1959, 76).
Морфологія
іменник · 15 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | коритце | коритця |
| Родовий | коритця | коритець |
| Давальний | коритцю | коритцям |
| Знахідний | коритце | коритця |
| Орудний | коритцем | коритцями |
| Місцевий | коритці / коритцю | коритцях |
| Кличний | коритце | коритця |
Написання і вимова
- Правопис
- кори́тце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- Орфоепія
- кори́тце [коритцеи] -иц':а, ор. -иц :еим, м. (ў) -иц':і, р. мн. -теиц' Орфоепічний словник української мови
Літературні засвідчення
Гончар О. · Олесь Гончар. Таврія · 1918
Ставиш тоді коритце з водою і, присівши біля нього, дивишся, наче в дзеркало...
literary_fts · 4d2b605b_c0014
Джерело: literary_fts