кориця[кори́ця]

кори́ця -і, ж. 1》 Висушена кора коричного дерева, що її вживають як прянощі для кондитерських виробів, а також у медицині й парфумерії. 2》 Пестл. до кора .

КОРИ́ЦЯ¹, і, ж. 1. Те саме, що цинамо́н 1. На екзотичному острові Шрі-Ланка росте вічнозелений чагарник – кориця (з навч. літ.); Корицю вирощують протягом двох років, далі зрізують під корінь (з наук.-попул. літ.); Фіолетові ягоди кориці діаметром один сантиметр мають одну-єдину насінину (із журн.). 2. Висушена кора гілок дерев родини лаврових, що містить ефірну олію, дубильні речовини; цинамон (у 2 знач.). – Кориці додайте у тісто, кориці, Луківно! (Яків Баш); Ми швиденько зімпровізували глінтвейн, додавши до вина гвоздики й кориці і мандаринових шкуринок (Л. Костенко); – Кава у Львові інакша! Не така, як усюди! – Я трохи кориці додаю .. – А цинамон додаєш? .. – Кориця – це ж і є цинамон! – задоволено виправила сестра (Г. Вдовиченко); Кориця зменшує запальні процеси в організмі та нормалізує вміст цукру в крові (з наук.-попул. літ.). КОРИ́ЦЯ², і, ж. Пестл. до кора́ 1, 2. В нашої берізки Білая кориця (П. Воронько); Вдарила ожеледь .. В лісах стояв скляний дзвін – то на стовбурах лопалася льодяна кориця (Григорій Тютюнник).