корупція[кору́пція]

кору́пція -ї, ж. Використання посадовою особою свого службового становища з метою особистого збагачення. || Підкупність, продажність урядовців і громадських діячів.

КОРУ́ПЦІЯ, ї, ж. Використання посадовими особами свого службового становища для власної вигоди; підкупність, продажність урядовців і політиків. Чи в XVI столітті діяв закон Івана Васильовича про боротьбу з тодішньою організованою злочинністю й корупцією? (Є. Гуцало); Рим був нездоланною цитаделлю, яка, проте, давно вже виявилась підточена тотальною корупцією й давно перестала створювати матеріальні й духовні вартості (І. Білик); В умовах трансформації суспільства та переходу на ринкові відносини існує небезпека зростання корупції в ешелонах влади (з наук. літ.); Там, де є дефіцит, там відбуваються зловживання. Якщо був дефіцит м'яса, то процвітала корупція у м'ясних відділах. Якщо є дефіцит грошей у банку, то – підвищений попит на гроші і хабарі (з газ.); // Розкладання економічної і політичної систем у державі, що виражається в продажності посадових осіб і громадських діячів. Особливо зміцніла ця традиція останнім часом, коли бюрократична корупція і відвертий криміналітет досягли свого апогею (з газ.).