коріння[корі́ння]

корі́ння -я, с. 1》 Збірн. до корінь 1), 2). Кор і ння пуск а ти (пуст и ти) в що, в чому — а) міцно, надовго закріплюватися де-небудь; б) набувати особливої сили, постійності (про почуття, звички тощо). 2》 Коренеплоди, що їх уживають як присмаки до страв, напоїв; прянощі.

КОРІ́ННЯ, я, с. 1. Збірн. до ко́рінь 1. Буря .. вирвала кілька дубів з корінням (Панас Мирний); Дужий .. організм, іноді саме в розквіті сил, раптом, мов підтята в корінні рослина, – підтята нишком, крадькома, десь у глибині ґрунту, – починає занепадати, в'янути, всихати (Б. Антоненко-Давидович); Масна земля оживляла коріння, гнала по стовбурах соки (А. Шиян); * Образно. Як же ж я терня туги рвійне з корінням вирву з штольні серця? (Б.-І. Антонич); // Те саме, що коренепло́ди 2; прянощі до страв, напоїв і т. ін. Отаман виніс із кімнати здорову пляшку горілки, настояну на жовтому корінні (І. Нечуй-Левицький); Радіє [бабуня] корінню надбаному, м'ясу в'яленому, рибі сушеній (Н. Королева). 2. перен. Те саме, що ко́рінь 3. Між Рудим і Лукашевичем багато літ ішла судова тяганина за границю їх маєтностей. Спір той перейшов до них від колишніх власників і мав своє коріння ще в XIX столітті (М. Рильський); В оцих краях життя його коріння (М. Нагнибіда); Писав ще в давнину літописець про нашу, про Київську Русь, ту Русь, у якій наше коріння і звідки ми всі походимо (В. Чемерис). 3. Те саме, що ко́рінь 4. Цю б книжку та на Україну, в кожну хату, щоб кожен знав, хто він, звідки його коріння, хто його предки, і які герої серед них були (В. Малик); * Образно. В тобі росте велике дерево роду. Хребет духу твого. Проникай внутрішній зором у його коріння і піднімайся з живими соками вгору і вгору... (М. Дочинець).