корінь[ко́рінь]

ко́рінь -реня, ч. 1》 Частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами. || Деревина або речовина цієї частини рослини. || Підземна частина деяких рослин (моркви, буряків, петрушки тощо), що її вживають у їжу. Солодкий корінь — те саме, що солодець. локриця. Виривати з корінням кого, що — знищувати, викорінювати, усувати кого-, що-небудь. Дивитися в корінь — заглиблюватися в сутність справи. Пускати корінь — надовго оселятися, міцно осідати де-небудь (про людину). Рубати під корінь кого, що — підривати основу існування кого-, чого-небудь. 2》 Частина зуба, волоса, нігтя тощо, яка міститься в тілі. Корінь зуба — частина зуба, розміщена в зубній альвеолі. Корінь легені — сукупність анатомічних утворень, до яких належать головний бронх, легенева артерія, легеневі вени, бронхіальні артерії і вени та ін. Корінь язика — задня частина язика, повернута до глотки. 3》 перен. Початок, походження чого-небудь. || Основа, джерело, головна причина чого-небудь. В (у) корені — у самій основі, цілком. 4》 грам. Головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення й не поділяється на морфеми. 5》 мат. Величина, яка з піднесенням її до певного ступеня дає дане число. Квадратний корінь.

КО́РІНЬ, реня, ч. 1. Один з основних вегетативних органів вищих листостеблових рослин, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду та поживні речовини. Дніпро берег риє-риє, Яворові корінь миє (Т. Шевченко); Кожен раз, коли сокира рубнула по виноградному корені або тріснула галузка, Замфір відчував біль у голові та серці (М. Коцюбинський); Дід довго протяжно позіхав, потім перехрестив рота, корінь дуба, Десну і, обклавшись хрестами, заснув (О. Довженко); * Образно. Таємнице буття – моя болісна рано. Прадавній мій зболений кореню, де ти? Сонця вибухають ранісінько-рано Й народжують бджіл, і людей, і планети (І. Драч); Якось я почув од бабусі: – Мати і батько – два сонця, два корені, дві гілки (В. Лис); * У порівн. – Іване Васильовичу, .. твоєму поколінню не доводилося, неначе кореню, входити в ґрунт. Ви буйним зелом на вільній землі виростали (М. Стельмах); Вона [вогнева позиція], розгалужуючись, як корінь, на всі боки, розкинулась попід насипом ячейками і ходами сполучень (О. Гончар); // Деревина́ або речовина цієї частини рослини. Калган-корінь м'якшив гіркоту горілки (Н. Рибак); // Підземна частина деяких рослин (моркви, буряків, петрушки і т. ін.), яку вживають у їжу. На буряках вона застала Христю Кавунову, що дочищала останні накопані корені (В. Кучер); Біліють довгі й кістляві корені хрону, викопані з тою думкою, що нічого не пропаде, все згодиться (Є. Гуцало); // Підземна частина деяких трав, що вживається як лікарський засіб, приворотне зілля і т. ін. Знає [ворожка] толк в травах. Колись мій батько на ладан дихав, а вона дала йому настойку на якомусь корені – і пішов старий через тиждень з ціпком по чужих клунях (М. Стельмах). 2. Частина зуба, волоса, нігтя і т. ін., яка міститься в тілі. – Хоч сама тонкорука, а як вхопила [зуб] за корінь, то так скрутила, мов добрий дядько (О. Гончар); Вона пішла (цілком задоволена своєю біозавивкою із частковим прорідженням волосся біля коренів) (І. Роздобудько); – Моя пам'ять про себе нагадує статтю у Вікіпедії – самі лише дати й факти, жодних емоцій .. Це як видерти лише шматок зуба, залишивши корінь усередині (Н. Сняданко); * Образно. Коли б його, Терентія, сила, він би за насмішку судив би, як за задавнені борги, сам язики з коренем вишарпував би (М. Стельмах). 3. перен. Основа, джерело, головна причина чого-небудь. Ось він корінь усіх нещасть – ми колись переконали себе, що наші лісові багатства невичерпні, і тому так нерозважно рубаємо їх (М. Чабанівський); Все на світі може згинути: царства і королівства, монархи і президенти, .. а торгівля залишиться, бо вона корінь усього (М. Стельмах); – Ми пізнаємо суть цього світу, його початок, походження, його долю і прагнемо до втаємниченого кореня справжнього буття (О. Бердник). 4. Походження кого-, чого-небудь; чийсь рід. Бодай його корінь звівся (приказка); [Явтух:] Добре було б, синку, щоб ти в розмові згадав прадідів своїх. Про корінь, про рід свій (О. Корнійчук); – Комишанські, вони дуже самолюбиві .. А він же того кореня... Може, скіфських царів нащадок... Бач, який амбітний (О. Гончар); Що не розповіла Ада Перфецькому про себе? Що її родинні корені також із Чортополя (Ю. Андрухович). 5. лінгв. Головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення й не поділяється на морфеми. У родовому відмінку однини словам диво, місто, місце, море, поле, серце, слово властивий наголос на корені: дива, міста, місця, моря, поля, серця, слова (з наук. літ.); Слово “маятник”, я думаю, можна так залишить, бо корінь сього слова український (Леся Українка); – Піддубний? .. – Закінчення в мене “ий”. – Добре! А що ото за “н”, що стоїть у твоєму прізвищі між коренем “дуб” і закінченням “ий”? (Б. Антоненко-Давидович). 6. мат. Величина, що при піднесенні її до певного степеня дає дане число. Для швидкого обчислювання виразів зі степенями і коренями бажано знати напам'ять степені деяких чисел (з навч. літ.); – Ти їй листа напиши, – сказав він. – Мовляв, .. живу так і так, ходжу в школу, протираю на парті піфагорові штани та гризу квадратні й кубічні корені з алгебри... (В. Земляк). (1) Ко́рінь рівня́ння – дійсне або комплексне число, що перетворює рівняння на тотожність. Знаходження коренів рівнянь – одна з найдавніших математичних проблем (з навч. літ.); (2) Ми́льний ко́рінь – народна назва коренів деяких рослин родини гвоздикових, що містять органічну речовину – сапонін, розчин якого дає піну. Мильний корінь містить близько 10 % сапоніну, а тому й досі його використовують у текстильній промисловості (з навч. літ.); (3) Соло́дкий ко́рінь – те саме, що солоде́ць. Солодкий корінь збирають восени або рано навесні, зрідка літом (з навч. літ.); (4) Фіа́лковий ко́рінь – кореневище деяких видів рослин із роду ірису, що містить ефірну олію. Відвар фіалкового кореня розсмоктує затверділі щільні пухлини (з наук.-попул. літ.); Фіалковий корінь використовують як ароматичний засіб (з навч. літ.). ○ (5) До ко́реня, у знач. присл. – повністю, остаточно.…