крайка

КРА́ЙКА, и, ж. 1. Те саме, що кро́мка 1. Крокуючи по крайці автостради, солдат сказав, що до Франції ще дуже далеко (Ю. Яновський); Раптом один з горобців, найменший від усіх, худий і дуже жвавий, зупинився біля самої морської крайки, за якийсь сантиметр від тієї лінії, якої сягав невеликий морський прибій (В. Бичко); Ти майнула i зникла – тодi, у дитинствi, а тепер повернулася фантомом, вiдбитком слiду на пiску бiля самої крайки берега (І. Роздобудько); * Образно. Останнім крайком свідомості Местиша почув багатократний тріск (І. Білик); // Крайня лінія чогось; край (у 1 знач.). Вийде [мала людина] із бур'янів на поле, як Кармелюк із лісу, дивиться, як сонце заходить, як легенька хмарка з золотими крайками закриває його своїми червоними полами (С. Васильченко); Ми втрьох ліземо вгору до крайки лісу (Любко Дереш); // Гостра смужка леза. Різальна крайка зубила впливає на оброблюваний матеріал, розрізаючи чи рубаючи його (із журн.). 2. техн. Поздовжній край (див. край¹ 1) дерев'яної дошки, листа (див. лист² 1) металу, фанери і т. ін., оброблений певним способом. У меблевій промисловості освоїли нові технології оброблення деревини, виготовлення дощок необхідної товщини й крайки (із журн.). 3. Те саме, що пруг 2. Непідрублену крайку завіси тріпало .. вітром (Ю. Смолич); Ні ратища, ні лука,– тільки й зброї, Що біля крайки вузької висить Сокира гостра, що як дзвін дзвенить (М. Рильський). 4. заст. Жіночий пояс із грубої (переважно вовняної) кольорової пряжі. Ось підвелася одна молодиця.., підперезана червоною крайкою (Панас Мирний); Гандзя була лише в одній сорочині, .. підперезаній .. крайкою (І. Франко); Підбігає друга [жінка], в запасці, червоною крайкою підперезана (Остап Вишня); До діда й Максима поволі в святешній, підперезаній крайкою запасці підходить баба Ганна (М. Стельмах); Любили ми бігати на Ринок і дивитися на гуцулів у чорних капелюхах, обв'язаних крайками, в грубих полотняних портках (Ю. Винничук).