кривичі[кри́вичі]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
КРИ́ВИЧІ, ів, мн. (одн. кри́вич, а, ч.). Давнє східнослов'янське плем'я, що жило у верхів'ях Дніпра, Західної Двіни та Волги. В Новгороді .. запанували варяги, вони брали дань з північних слов'янських і фінських племен: новгородських слов'ян, кривичів, мері (М. Грушевський); Невдовзі вся сотня кривичів .. напинила коней і почала розсідлувати (І. Білик); Кривичі та інші погані .. не відали закону Божого, а самі творили для себе закон (В. Чемерис).
Літературні засвідчення
Від цих же і кривичі, що сидять у верхів’ях Волги, і в верхів’ях Двіни, і в верхів’ях Дніпра, і їхній город — Смоленськ, там-бо сидять кривичі.
Джерело: literary_fts
Вікіпедія
Кривичі
Кривичі — одне з численних східнослов'янських племен 6-9 століття, згадуваних у давньоруських літописах. Жили у верхів'ях Дніпра, Західної Двіни, Волги, у частині Озерного Краю, у басейні Німану та в південній частині басейну Чудського озера. Відомі їхні міста: Смоленськ, Полоцьк, Ізборськ, численні селища «Кривичі» (топоніми), Торопець і, можливо, Псков. Відгалуженням кривичів були ільменські слов'яни. Міграція кривичів відбулася у згаданий регіон у VI ст. н. е. з півдня Карпат-Волині та з заходу у VIII ст. Наприкінці 9 століття земля кривичів увійшла до складу Київської Русі. Вважається, що останній племінний князь кривичів Рогволод разом із синами був убитий у 980 новгородським князем Володимиром Святославичем. Кривичі разом з радимичами, дреговичами, ятвягами утворили білоруський народ, пізніше значна частина увійшла у формування росіян.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D1%87%D1%96