кримчаки[кримчаки́]

КРИМЧАКИ́, і́в, мн. (одн. кримча́к, а́, ч.; кримча́чка, и, ж.). 1. Народність, що сформувалася на основі давнього місцевого населення Криму й сприйняла іудаїзм. В Україні лише два корінні народи (українці та кримські татари) і три народності (гагаузи, караїми, кримчаки) можуть претендувати на статус корінного народу (з наук. літ.); Час появи кримчаків у Криму деякі вчені відносять до VI – IX ст. н. е. (з наук.-попул. літ.); Під час Другої світової війни майже цілком було винищено самобутню групу – кримчаків (із журн.). 2. розм. Те саме, що кримча́ни. Машина летіла, спритно обминаючи засипані вирви від бомб і снарядів. Видно, шофер був кримчак (В. Кучер). 3. заст. Кримські татари. – Торгівлю [козаки] розпочали з кримчаками, ярлик собі виправили на безмитну торгівлю... (З. Тулуб); Надходив вечір, небезпека несподіваного наскоку .. кримчаків зростала з кожною хвилиною (Іван Ле); Звідти з татарщини, на оті горби за Самарою, вискакували колись на диких своїх конях ординці-кримчаки з напнутими луками, там десь народжувалась дума “Про трьох братів озівських”... (О. Гончар); Перекинув козак шаблю в ліву руку, ще повалив п'ятьох кримчаків, та й сам ліг між потолочені квіти, заюшивши їх ярою кров'ю (О. Бердник); Року п'ятсот тридцятого дійшли кримчаки аж до Вільно й спалили його (П. Загребельний).