крин
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
КРИН, у, ч., заст. Лілея. Радуйся, земле, не повитая Квітчастим злаком, Розпустись, Рожевим крином процвіти! (Т. Шевченко); [Тірца:] І зацвіте Сіон весняним крином, і знов поллється молоком і медом земля обітована (Леся Українка); * Образно. Нові часи займали Чигирин, І зацвітав свободи ніжний крин (Д. Павличко); * У порівн. [Павло:] Ну, як же ти ся маєш? Що наробив? Розцвівся, пишаєш красою, як майський крин душистий, прекрасний? (М. Старицький). ◇ (1) Се́льний крин, заст.: а) дика польова лілія. Облизавсь старий котюга, І розпустив слини, І пазурі простягає До Самантянині, Бо була собі на лихо Найкраща меж нами, Меж дівчатами; мов крин той Сельний при долині – Меж цвітами (Т. Шевченко); б) символ чистоти, юності, краси. О ти, пречистая в женах! Благоуханний сельний крине! (Т. Шевченко).
«крин» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 10 маркованих форм · VESUM
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| кри́нові | чол., давальний |
| кри́ну | чол., давальний |
| кри́не | чол., кличний |
| кри́ні | чол., місцевий |
| кри́нові | чол., місцевий |
| кри́ну | чол., місцевий |
| крин | чол., називний |
| кри́ном | чол., орудний |
| кри́ну | чол., родовий |
| крин | чол., знахідний |
Літературні засвідчення
Стереже верба (Ах, оця верба! Вартовий на шляху Замогильнім), — Виглядає дні, Проважає дні, Пропускає ключі Журавлині: "Ну куди мчите? Куди втечете? Та візьміть і мене До зграї..." Але де ж той крин Золотий цвіте?..
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)
Вікіпедія
Крин
Крин — село в Болгарії. Розміщується у Старозагорській області, входить до складу громади Казанлик. Населення становить 3 400 чоловік.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BD