крупи

КРУПИ́, крупі́в і круп, мн. 1. Очищені й подрібнені зерна злакових рослин, що їх використовують як продукт харчування. Мати подає капусту. Капуста добра, з салом, ще й крупами засипана (І. Франко); На санях – зброя, кольчуги, щити, сухарі, крупи, солонина, заморожене м'ясо, овес... (В. Малик); Мати щодня ходить у колгосп на роботу, щоб одержати на громадське харчування скибку хліба та жменьку якихось крупів на юшку (І. Кирій); Кароліна увімкнула електрочайник, знайшла каву у верхній шафці, помилувалась строкатою картинкою – макарони та крупи в прозорих прямокутних банках з червоними кришками, яскраві пачки кави та чаю, приправи в плетеному з лози кошичку (Г. Вдовиченко); Здорове харчування передбачає наявність у раціоні людини достатньої кількості овочів, фруктів, а також різноманітних круп – гречаних, вівсяних, рисових, ячних, перлових тощо (з навч. літ.). 2. Атмосферні опади, схожі на дрібні кулясті зернята. І не раз, було, як гуде холодний вітер, порощить крупами, замітає дорогу снігом і дзвін сумно гуде понад селом (І. Нечуй-Левицький); Засвистів, заплакав у холодній грубі вітер. Заторохтіли крупи в биті вікна (С. Васильченко); Крупами сипав у шибки сердитий вітер-сніговій (А. Іщук).